Вегетативною («рослинною») нервовою системою, на відміну від анімальної («твариної»), називають той відділ нервової системи, який забезпечує життєво важливі функції організму. Вегетативна нервова система іннервує серце, кровоносні та лімфатичні судини, лімфатичні вузли, внутрішні органи, а також здійснюють трофіку тканин. Завдяки діяльності вегетативної нервової системи підтримується сталість життєвих констант організму, його внутрішнього середовища.
У вегетативній нервовій системі розрізнюють симпатичну та парасимпатичну частини. На багато процесів життєдіяльності вони чинять протилежний вплив. Так, функція симпатичної частини вегетативної нервової системи полягає у звуженні зіниці, зменшенні частоти серцевих скорочень, зниженні тонусу та уповільненні перистальтики шлунка та кишечнику, звуженні судин, підвищенні артеріального тиску.
Функцією парасимпатичної частини вегетативної нервової системи є розширення зіниці, збільшення частоти серцевих скорочень, розширення кровоносних судин (вінцеві звужуються), зниження артеріального тиску, звуження бронхів, посилення моторної і секреторної функції шлунка та кишечнику, почервоніння шкіри.
Центри симпатичної частини розташовані у бокових стовпах спинного мозку на рівні УІІІ шийного – ІІІ поперекового сегментів. Симпатичні волокна, які виходять із спинного мозку з передніми корінцями, перериваються у вузлах парного симпатичного стовбура, який знаходиться на передній поверхні хребтового стовбура та складається з 20-25 пар вузлів, що містять симпатичні клітини. Від вузлів симпатичного стовбура відходять волокна, які утворюють симпатичні сплетіння і нерви, що прямують до внутрішніх органів та судин. Частина цих волокон, що іннервують м’язи, шкіру та судини кінцівок, входять до складу змішаних спинномозкових нервів.
Центри парасимпатичної частини вегетативної нервової системи розташовані у мозковому стовбурі та у ІІ – ІУ крижових сегментах спинного мозку. Волокна клітин парасимпатичних ядер мозкового стовбура у складі окорухового, лицьового, язикоглоткового та блукаючого нервів забезпечують іннервацію слинних залоз, секреторних залоз гладкої м’язової тканини усіх внутрішніх органів, крім органів малого тазу.
Волокна, які відходять від клітин парасимпатичних ядер крижових сегментів, що знаходяться у бокових рогах спинного мозку, утворюють тазові органні нерви, які прямують до сечового міхура, прямої кишки, статевих органів.
Усі волокна як парасимпатичної, так і симпатичної частини вегетативної нервової системи перериваються у периферичних вегетативних вузлах, розташованих поблизу органів, що іннервуються, або у їх стінках.
Функція вегетативної нервової системи регулюється корковими центрами лобних та скроневих долів великого мозку. Від цих центрів через ядра гіпоталамуса направляються імпульси до периферичних відділів вегетативної нервової системи. Причому передня група ядер гіпоталамуса зв’язана з парасимпатичною частиною, а задня – з симпатичною. Таким чином, гіпоталамус бере участь у здійсненні всіх вегетативних функцій. Чільне місце у вегетативній регуляції належить також лімбічній системі, яка сумісно з гіпоталамусом і ретикулярною формацією бере участь у формуванні поведінкових реакцій, вегетативно-вісцеральних функцій, сну та неспання.
