У 1631 р. визначний культурний діяч, на той час архімандрит Києво- Печерської лаври, Петро Могила (1596-1647 рр.) заснував при лаврі нову школу за латинськими взірцями, яка вже у 1632 р. була об’єднана з Київською братською школою. Так утворився Києво-Могилянський колегіум, який в майбутньому став одним з провідних центрів освіти і науки не тільки в Україні, а й в усьому слов’янському світі.
колегія інтенсивно розвивалася і за порівняно незначний, десятирічний період піднялася до рівня, що перевершував найкращі показники уніатських і католицьких шкіл. Вона давала православному народові й Церкві «багато благочестивих і вчених мужів».
Для забезпечення закладу викладацькими кадрами найвищого рівня Митрополит посилає в закордонні університети кілька юнаків, а зі Львова запрошує колишніх однокласників по Замойській академії Сильвестра Косова та Ісайю Трофимовича-Козловського, який і став першим її ректором. Він також є першим українським доктором богослов'я, одним з авторів «Катехізису» (1645 р.). Йосиф Кононович-Горбацький також приїхав до Києва зі Львова, читав риторику, а пізніше - у 1639-1642 рр. - перший філософський курс. Пізніше цей курс читали його учні Інокентій Гізель і Іоасаф Кроковський. І. Гізель є автором книги «Синопсис» (1674 р.), що служила підручником історії багатьом поколінням українців, росіян та білорусів. Найпоширенішою книгою для домашнього читання стає «Києво-Печерський патерик» (1674 р.), у підготовці нового видання якого також брав участь І. Гізель. Мирослав Попович зазначає, що саме навколо професорів колегії склалося інтелектуальне ядро староукраїнської культури. У переважній більшості це було освічене духівництво. Вони писали вірші, ставили трагедії, драми й інтермедії силами спудеїв та городян, вчили співу і філософії, видавали різноманітну літературу в лаврській друкарні, тобто вчили мудрості.
києво-Могилянська колегія прилучила українську інтелектуальну еліту, а через неї і весь народ до надбань світової цивілізації та культури, створеної людством упродовж його історії. П. Могила закупив за свій рахунок близько сотні коштовних фоліантів з творами отців Церкви, а також кращі на той час історичні трактати, латинські словники, твори Сенеки, Ювенала, Горація, Овідія, Цицерона та інших письменників .
