З європейських культур залізного віку одна з найяскравіших і найцікавіших для нас — скіфська культура (VII ст. до н. е. — III ст. н. е.). Скіфська культура — це культура багатьох кочових, напівкочових і землеробських племен, які жили на широкому просторі Євразії — в Північному Причорномор'ї, на Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів Гіппократа. У похованнях скіфів знаходять чудові вироби прикладного мистецтва: прикраси, парадну зброю, кінську збрую, посуд. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. В орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах побутових речей одне з головних місць займає тваринний світ, а саме: декоративні зображення тварин або окремих частин їх тіла (кіготь, дзьоб, голова).
Для скіфської культури характерно широке застосування курганного обряду при похованнях. Звичайні чоловічі поховання супроводжуються певним набором зброї (бронзові наконечники стріл, залізні кинджалиі мечі, списи, бойові сокири) та кінського спорядження.
Відмінною особливістю С. к. на лісостеповій території і в Північному Причорномор'ї є виникнення безлічі городищ і поселень, серед яких виділяється Більське городище. Ця особливість пов'язана з осілим побутом населення даного району.
Однак тут знайшли широке поширення і яскраве втілення основні ознаки скіфської культури, що визначають її єдність з культурами кочівників степів Євразії.Культура в області степів Північного Причорномор'я, де жили скіфи, в ранній період представлена невеликою кількістю похоронних пам'ятників в основному з досить бідним інвентарем.
