Персоналії.
1. Микита Хрущов – перший секретар ЦК КПРС у 1953 – 1964рр. та голова Ради Міністрів (1958 – 1964рр.), який провів часткову десталінізацію радянського суспільства.
2. В. Стус, М. Руденко, В. Чорновіл, П. Григоренко, Л. Лук'яненко, Є. Сверстюк, І. Дзюба – українські дисиденти.
3. Левко Лук'яненко – юрист, засновник однієї з перших національно-визвольних організацій – Української робітничо-селянської спілки УРСС, нині - почесний голова Української республіканської партії, депутат Верховної Ради України.
Дати.
1. Лютий 1956р. – XX з'їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова “Про культ особи і його наслідки”.
2. Травень 1957р. – проголошення М. Хрущовим надпрограми у тваринництві.
3. 1957р. – Перехід від галузевої (міністерства) до територіальної (радгоспи) системи управління народним господарством.
4. 15 жовтня 1959р. – вбивство у Мюнхені агентом КДБ С. Бандери.
5. Лютий 1960р. – пуск першого атомного реактора в Україні.
6. Січень 1961р. – суд у Львові над членами УРСС створеної Л. Лук'яненком.
7. Липень 1963р. – звільнення М. Підгорного з посади першого секретаря ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста.
8. Жовтень 1964р. – усунення М. Хрущова від влади.
9. Серпень – вересень 1965р. – перша велика хвиля арештів дисидентів в Україні.
10. 1970 – 1974рр. – вихід самвидавського журналу “Український вісник”
11. Травень 1972р. – звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького.
12. Січень- травень 1974р. – друга хвиля арештів дисидентів.
13. Жовтень 1976р. – утворення Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком.
14 1978р. “Брежнєвський циркуляр” – постанова ЦК КПРС “Про подальше вдосконалення вивчення й викладання російської мови в союзних республіках”.
15. 1983р. “Андроповський указ” – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про подальші заходи по вивченню російської мови в загальноосвітніх закладах союзних республік”.
16. Квітень 1985р.-проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на перебудову.
Три десятиліття після смерті Сталіна в історії України можна умовно поділити на два періоди, які мали суттєво відмінний історичний зміст.
1-й – це часи «відлиги»,коли була зроблена спроба частково реформувати тоталітарну радянську систему, перетворити її на більш життєздатний суспільний організм.
2-й період став часом політичної та ідеологічної реакції, прогресуючого занепаду й розкладу тоталітарної системи України, яка в ці часи, здавалася б, назавжди посіла місце найпотужнішої провінції великої імперії, стала ареною всіх цих подій, що запрограмували її розвиток у наступні часи.
