1. План "Барбаросса"
Увечері 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву про воєнні дії проти СРСР. що дістала порядковий номер 21 та умовне найменування "Барбаросса". Затвердження плану "Барбаросса" відбулося після відмови СРСР вступити до Троїстого пакту а листопаді 1940 р. Сталін уважав, що потрапить у залежність від планів керівників Німеччини та Японії, для яких міжнародні зобов'язання не мали особливого значення. Документ було виготовлено лише у дев'яти примірниках, з яких три вручили головнокомандувачам суходільних військ, ВПС і ВМФ, а шість сховано у сейфах командування вермахту. Директива № 21 містила лише загальний задум і вихідні вказівки про ведення війни проти СРСР.
2. Початок Великої Вітчизняної війни. Напад Німеччини та її союзників на СРСР
22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. її війська перетнули державний кордон від Льодовитого океану до Чорного моря й розпочали наступ у глиб території СРСР. Союзниками Німеччини виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія та Італія.
Гітлерівське командування дістало можливість зосередити проти СРСР більшу частину своїх сил, озброєння, військової техніки (до 5,5 млн солдатів і офіцерів Німеччини, країн-сателітів) — 190 дивізій розгорнулися на всій довжині фронту. їх. повинні були підтримувати чотири з п'яти німецьких повітряних флотів.
Радянські війська, зосереджені в західних прикордонних округах, складалися зі 170 дивізій і налічували близько 2,7 млн бійців і командирів. Радянські дивізії не були повністю укомплектовані людьми, озброєнням, військовою технікою. Тому на основних напрямках ворог спромігся забезпечити собі значну перевагу.
Вранці 22 червня 1941 р. гітлерівська авіація розпочала бомбардування радянських військових аеродромів і важливих стратегічних міст. Раптовість нападу дозволила ворогові у перший день війни знищити 66радянських аеродромів і 1201 літак.
Незважаючи на широкомасштабну літньо-осінню кампанію 1941 р. і поразку під Москвою, німецькі війська зберегли свою наступальну міць. Але оскільки повторити минулорічний наступ по всьому фронту вони не могли, німецьке командування вирішило домогтися успіху, зосередивши моторизовані й танкові частини на одній ділянці фронту. Генеральний штаб розробив план наступу на півдні, що передбачав вихід німецьких військ до Волги й на Кавказ. Полегшили здійснення цього лляну помилкові рішення радянського командування. Сталін видав наказ, який вимагав, щоб "1942 рік став роком остаточного розгрому німецько-фашистських військ" і визволення окупованої території. За його ініціативи були здійснені наступальні операції під Ленінградом, в Криму і під Харковом.
Всі вони закінчилися поразкою, я остання мала катастрофічні наслідки. Прагнучи захопити Харків, Червона армія почала наступ (12 травня 1942 р.) саме на тій ділянці фронту, де німці сконцентрували війська для літнього наступу. 17 травня німецькі війська перейшли в контрнаступ і на дев'ятий день оточили значну частину 20 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій і 14 танкових бригад. Було знищено і захоплено 1249 танків, 2026 гармат, в полон потрапило 240 тис. солдатів та офіцерів. Для німецьких армій склалися сприятливі умови для запланованого наступу. Він почався 2І червня. Німецькі війська прорвали оборону, радянські солдати й офіцери опинилися в оточенні й потрапили в полон (понад 88 тис.). Щоб уникнути катастрофічних оточень, радянське командування наказало своїм військам відступати. Хоча деякі військові частини чинили впертий опір, загалом відступ Червоної армії перетворився на панічну втечу.
Відступаючі війська зосереджувалися біля річкових переправ, де ставали беззахисною мішенню для німецької авіації. 28 липня Сталін видав нака.и'іЬ-222, який забороняв відступ без розпорядження командування. В тилу радянських військ з'явилися спеціальні загороджувальні загони, що мали "розстрілювати на місці панікерів і боягузів..." Тим часом німецькі війська швидко просувалися на фронті, протяжністю кілька сот кілометрів. 23 липня вони увійшли в Ростов, 7 серпня захопили Армавір, в 9 серпня — Майкоп. 21 серпня спеціальний загін альпійського підрозділу підняв прапор фашистської Німеччини над найвищою точкою Кавказу — Ельбрусом. 23 серпня німецькі танки вийшли до Волги. Наступної ночі люфтваффе піддали масованому бомбардуванню Сталінград (нині — Волгоград), вщент зруйнувавши місто. 12 вересня почалися запеклі бої в самому Сталін граді.
