Громадя́нська війна́ в Росі́ї (1917–1921) — громадянська війна на теренах Росії (у вузькому розумінні — в межах Російської республіки, у ширшому — на території колишньої Російської імперії), що розпочалась із падінням Тимчасового Уряду та захопленнямбільшовиками Петрограду.
У війні брали участь різні за чисельністю та складом збройні формування. Найважливіші з них — Червона Армія (створена більшовицьким урядом Росії), Добровольча армія (створена офіцерами царської армії), армія УНР (створена урядом УНР),Революційна повстанська армія (армія батьки Махна та деякі інші добровільні військові формування, створені для захисту інтересівселянства України) тощо.
У російських історичних джерелах — енциклопедіях, підручниках, довідниках — ця війна часто зветься розширено: «громадянська війна та іноземна інтервенція проти Радянської Росії». Тобто до поняття «громадянська війна» додається (в нього додатково включається):
- Продовження військових дій із Німеччиною і Австро-Угорщиною на фронтах Першої світової війни після жовтня 1917.
- Боротьба більшовицької влади з національно-визвольними рухами та окупація країн, що виникли на теренах Російської імперії.
- Воєнний конфлікт між Радянською Росією та країнами Антанти, а також на Далекому Сході з Японією — після укладення урядомРадянської Росії сепаратної мирної угоди з Центральними державами у Брест-Литовську (на початку 1918), а також відмови уряду більшовиків сплачувати зовнішній борг Росії її закордонним кредиторам та розсекречення таємних міжнародних договорів і угод Російської імперії (царський дім Романових) із країнами Заходу.
- Бойові дії з силами, що підтримували реставрацію монархії - Добровольчою армією та ін.
- Військовий конфлікт із Польщею 1919–1921 (Радянсько-польська війна).
- Війна 1921 в Монголії.
За офіційною радянською версією, Громадянська війна завершилася перемогою більшовиків та створенням Радянського Союзу в1922 році. Але як соціальний конфлікт загально-національного та міжнаціонального масштабу, в якому політична партія, що захопила владу, придушувала інші соціальні класи й верстви населення та національно-визвольні рухи силою і зброєю, конфлікт продовжувався у різних прихованих формах, за різним оцінкам, до другої половини XX-го ст.
Громадянська війна, за оцінками різних істориків, забрала від 14 до 23 мільйонів життів (для порівняння: у першу світову війну Росія втратила приблизно 1,5 мільйонів людей )
Отже, 1919 р. на теренах України мала місце чергова спроба утвердження більшовицького режиму. Проявами цього процесу стали формування та організація радянської державної структури; прийняття першої Конституції УСРР, включення України до «воєнно-політичного союзу» радянських республік тощо.
Економічним підґрунтям реалізації більшовиками своїх планів була політика «воєнного комунізму», наслідками якої став розрив економічних зв'язків між містом і селом, посилення централізму, втрата приватної ініціативи, закріплення психології «експропріації експропріаторів», зростання соціального напруження. Відповіддю українського народу на насильницьку колективізацію та грабіжницьку продрозкладку став широкомасштабний повстанський рух, який розхитував пануючий режим зсередини, суттєво ослаблюючи його.
Національно-визвольний рух — 1. Будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільноти (племені, народності, нації), що ставить за мету визволення своєї країни від чужоземного панування. При цьому немає значення, в яку історичну епоху (давні часи, середні віки, новітній час) цей рух відбувається, на якому ступені історичного розвитку (плем'я, народність, нація) перебуває народ, що бореться за незалежність, під якими гаслами (національними, релігійними, соціальними) розгортається, яких форм (визвольна війна, партизанська боротьба, повстання, революціятощо) набуває.
2. У вужчому значенні національно-визвольний рух — це не будьякий суспільнополітичний рух проти інонаціонального панування, а лише такий, що виникає і розвивається на певному відтинку історії людства — від початку нового часу до наших днів. Такі рухи відрізняються від визвольної боротьби народів з іноземними поневолювачами в попередні епохи насамперед тим. що розгортаються під чітко вираженими національними гаслами і мають за кінцеву мету об'єднання в межах єдиної національної держави усіх територій, населених представниками свого етносу.
Західно-європейські й американські автори традиційно замість терміна «національно-визвольний рух» послуговуються іншими — «націоналізм» або «націоналістичний рух», охоплюючи ними практично всі вияви національної сфери життя суспільства: від прагнень зберегти свою мову і культуру до власне національно-визвольного руху.
