Один з представників нової української історіографії І. Лисяк-Рудницький вважає, що процес українського національно-культурного відродження тривав 130 років – від кінця козацької держави до першої світової війни.
Усю добу національно-культурного відродження на Україні кінця XVIII ст. – почату ХХ ст. він ділить на три основні періоди:
- перший – дворянський (1780 – 1840 рр.);
- другий – народницький (1840 – 1880 рр.);
- третій – модерністський (1890 – 1914 рр.).
Перші декабристські організації
«Союз порятунку» — 1816–1817 рр. у Петербурзі; нараховував 30 офіцерів: Олександр і Микита Муравйови, Сергій Трубецькой, Іван Якушкін, Сергій і Матвій Муравйови-Апостоли, Павло Пестель та інші; мета — обмежена монархія, при якій запроваджується конституція і скасовується кріпосне право.
«Союз благоденства» — 1818–1821 рр.; центр — у Москві, потім перемістився до Петербурга; складався з 200 офіцерів; керівне ядро — те саме, що й у «Союзі порятунку»; мета — 20-літня підготовка й виховання народу для революційного перевороту та наступних перетворень.
У результаті декабристи засновують дві нові організації:
1) «Північне товариство» — 1821–1825 рр. — у Петербурзі; нараховувало 105 чоловік; керівне ядро — М. Муравйов, С. Трубецькой, С. Каховський, Є. Оболенський, К. Рилєєв та ін.; цілі товариства викладені в «Конституції» М. Муравйова.
2) «Південне товариство» — 1821–1825 рр. — в Україні.
