Згубність московської політики щодо України найбільш повно проявилася під час Північної війни, яку Московія з 1700 р. вела проти Швеції. Поставивши собі за мету звільнити Гетьманщину з-під влади Московії, Мазепа з 1706 г. Підтримується таємні зв'язки зі шведським королем Карлом XII. У 1708 р. Карл XII почав здійснювати свій давній задум щодо походу на Московію. Похід мав відбутися в напрямку Смоленська і Москви. Початок походу було вдалим. Проте після кількох невдач у серпні-вересні Карл XII відмовився від попереднього плану і вирішив повернути на Україну. Таке несподіване розвиток подій змусило Мазепу відкрито повстати, об'єднавшись зі шведами для спільного ведення війни проти Московії. 24 жовтня 1708 Мазепа виїхав на зустріч із Карлом XII. З ним виступили 4 тис. війська, генеральна старшина та 7 із 12 полковників. Під час переговорів було отримано згоду шведського короля підтримувати визвольну боротьбу козаків. Однак успіх повстання Мазепи залежав від ходу Північної війни. Головний бій шведсько-московської війни відбувся 27 червня 1709 під Полтавою. Битва закінчилася поразкою шведів, а отже, і Мазепи. Але не тільки визвольною боротьбою увічнив своє ім'я гетьман Іван Мазепа. Одним з найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-освітня діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні гроші з державної військової скарбниці (казни) і власні кошти, справедливо вважаючи, що тільки так Україна зможе зрівнятися з європейськими державами. Красномовно свідчить той факт, що під його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманства Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Ще одна сфера культурницької діяльності Мазепи - друкарська справа. Видання тих часів були одними з кращих в Україні. Чи не менше, ніж про церквах і монастирях, дбав гетьман про Києво-Могилянської академії. Дбав Мазепа і про виникнення нових вогнищ культури; одним з них була Чернігівська колегія. Протягом довгого часу (більше двох століть) імперські ідеологи намагалися викреслити ім'я гетьмана Івана Мазепи з історичної пам'яті українського народу. Його називали злочинцем, христопродавцем, виголошували прокляття в усіх церквах на території Російської імперії. Причому проклинали Мазепу саме за те, за що вихваляли Хмельницького, - за повстання проти іноземного панування. Але якщо повстання проти Польщі - подія праведне і величне, то повстання проти Росії - злочин. Ставлення Петра I до Мазепи як до зрадника поширювалося і на історичну науку, що аж ніяк не сприяло визначенню справжнього місця цього гетьмана в історії України. Сучасні ж історики. даючи оцінку діяльності Мазепи, насамперед беруть до уваги його внесок у зміцнення української державності в умовах неухильного наступу на неї з боку російського царизму. І хоч ідея другої Хмельниччини за гетьманства Мазепи НЕ була втілена в життя, тим не менш вдалося підняти українське господарство і культуру, а отже, зберегти ці важливі чинники державної та національної самобутності, досягти певної стабілізації суспільства. Прагнення Мазепи створити власну еліту, його політика в галузі культури та освіти переслідували далекосяжну мету і забезпечили навіть після його поразки ще майже 80-річне існування гетьманської держави, вплинули на весь подальший розвиток українського народу та його государственніческік традицій, на формування національної культури.
