Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності та загальним занепадом. Під час «Руїни» країна, через внутрішню боротьбу козацьких кланів різних претендентів на єдиноправ'я в її межах, 1667-го року, внаслідок Андрусівського перемир'я, була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну поміж Річчю Посполитою та Московським царством. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (Іван Брюховецький, Микола Ханенко, Юрій Хмельницький, Дем'ян Многогрішний, Степан Опара, Іван Сірко, Яким Сомко, Петро Суховій, Павло Тетеря).
Причини Руїни
Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;
глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;
егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від кланових та особистих;
перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.
