Скориставшись недосвідченістю Ю.Хмельницького, І.Виговський на початку вересня усунув його від влади, у жовтні на Корсунській раді 1657 домігся обрання себе гетьманом. Якщо його зовн. політика сприяла зміцненню міжнар. становища д-ви, то ігнорування соціально-екон. завоювань поспільства й козац. низів, традиційних прав і свобод запорожців, загравання зі старшиною та послаблення прерогатив гетьман. влади викликало (у листопаді 1657) опозиційний до нього потужний соціально-політ. рух. Його очолили січові старшини (прагнули домогтися провідної політ. ролі Запорожжя в козац. Україні) та полтав. полковник М.Пушкар (плекав надію перехопити гетьман. булаву). Рушійними силами виступали запорожці, козаки Полтавського полку, обездолене козацтво й поспільство. Унаслідок опосередкованої підтримки рос. урядом та прорахунків гетьмана у березні 1658 масштабна акція протесту переросла в громадян. війну. Запобігти її розгортанню не вдалося ані внаслідок розгрому (10 червня (31 травня) 1658) І.Виговським під Полтавою армії повстанців, ані репресіями проти опозиційно налаштованих старшин і населення.
Усупереч договору Москва повела політику обмеження держ. самостійності козац. України, що вилилося у формування серед населення «проросійської партії», наполегливі домагання запровадження воєводського управління, грошових зборів до рос. скарбниці, проведення перепису селян і міщан, їхніх повинностей та податків, млинів і оренд, виведення залог зі Старого Бихова (нині м. Бихов) і Чаусів (нині місто; обидва Могильовської обл., Білорусь). У липні 1658 рос. військо кн. Г.Ромодановського ввійшло в Україну. І.Виговський у пошуку союзників уклав у лютому 1658 угоду із Кримом і вступив у переговори з Польщею. Вони завершилися підписанням 16 (6) вересня Гадяцького договору 1658, що передбачав розрив відносин із Росією і повернення козац. України у формі Князівства Руського (див. Велике князівство Руське) до складу Речі Посполитої. Почалася українсько-рос. війна, що тривала до серпня 1659. Союзні українсько-крим. війська в битві під Конотопом 8 липня (28 червня) 1659 завдали поразки рос. армії. Однак закріпити успіх не вдалося. Невдоволене обмеженням Варшавою умов Гадяцького договору 1658 козацтво змусило гетьмана припинити воєнні дії й у вересні передати булаву Ю.Хмельницькому. Скориставшись зміною влади, рос. армія кн. О.Трубецького зайняла Лівобережжя. 27 (17) жовтня відбулося підписання Переяславських статей 1659, що перетворювали козац. Україну на автономну частину Росії. Невдоволена їх змістом старшина під час Чуднівської кампанії пішла на укладення 17 (7) жовтня 1660 з Польщею Чуднівського договору, який в основному поновлював умови Гадяцького договору 1658. Частина лівобереж. старшини, очолювана Я.Сомком, опираючись на підтримку Росії, виступила проти Ю.Хмельницького. Громадян. війна набула нових обертів. Зазнавши невдач у спробах підпорядкувати Лівобережжя, Ю.Хмельницький на поч. 1663 поклав булаву. Гетьманом став П.Тетеря. Намагаючись зміцнити контроль над Лівобережжям, Москва взяла курс на створення тут окремої гетьманщини, підтримавши із претендентів на булаву кошового отамана І.Брюховецького. Скликана в Ніжині чорна рада обрала 28 (18) червня 1663 його гетьманом. Так соціально-політ. боротьба розколола козац. Україну на 2 держ. утворення.
