пользователей: 21241
предметов: 10456
вопросов: 177505
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

БУДОВА ВИМЕНІ КОРОВИ. ФІЗІОЛОГІЯ МОЛОКОУТВОРЕННЯ. СПОСОБИ ДОЇННЯ

1.   Будова вимені корови

Молоко утворюється у молочній залозі — вимені. Це досить склад­ний орган. Воно уздовж поділене сполучною тканиною на дві половини — праву й ліву. Кожна з цих половинок має передню й задню частини, або чверті. Останні мають по дійці, що функціонально ізольовані одна від одної. Кожна з них видоюється окремо, а повне видоювання може бути тільки тоді, коли видоєні усі чотири дійки. Буває, що в задній, а іноді у передній частині вимені розвиваються дві додаткові невеликі дійки, які, як правило, ніколи не доять.

Зовні вим’я корови вкрито тонкою ніжною шкірою з рідким во­лоссям. В шкірі багато жирових та потових залоз. Завдяки пластич­ності шкіра молочної залози при нагромадженні молока легко розши­рюється і легко спадає при доїнні.

Молочна залоза складається із залозистої тканини, або паренхі­ми. Паренхіма вимені має багато клітин, які утворюють, так звані, альвеоли. Альвеоли — дрібні бульбашки діаметром 0,1 ... 0,3 мм, їх число може сягати 2 млрд. Секреторні клітини, що безпосередньо про­дукують молоко, розміщені на внутрішніх стінках альвеол. Альвеоли утворюють скупчення по 8... 120 бульбашок, що за зовнішнім вигля­дом нагадують грона винограду.

Кожна альвеола має дуже вузьку молочну протоку. З’єдную­чись такі протоки утворюють молочні канали, які, в свою чергу, в напрямі до дійки з’єднуються в ширші молочні проходи і попадають у цистерну залози.

Молочна залоза корови має чотири окремі молочні цистерни — по одній в кожній чверті вимені. Нижче кожної з цих цистерн розташо­вана дійка, що всередині має свою молочну цистерну. Кожна цистерна молочної залози з’єднана отвором з дійковою цистерною, яка має вихід назовні через дійковий канал. На вершині дійкового каналу знаходить­ся кільцевий, або запиральний м’яз (сфінктер), який не дає молоку витікати. Під час доїння запиральний м’яз розтискується. Залежно від його розвитку дійки бувають тогодійні і м’які.

Вим’я оцінюють за величиною, формою, глибиною, шириною й довжиною. За розміром вим’я буває велике, мале, середнє. Вага ви­мені в окремих тварин становить від 1 до 24 кг. Для молочних корів бажане велике вим’я.

Кращою вважається квадратна форма вимені. Таке вим’я міцно прилягає до тіла і, як правило, не відвисає, а ззаду прикріплене високо і широко. Чверті в нього рівні й розташовані симетрично. Воно добре спадає після доїння; дійки спрямовані вертикально, однакової вели­чини, помірної довжини, циліндричної форми. Така форма вимені і дійок бажана як для ручного, так і для машинного доїння.

Велике значення мають також величина і форма дійок. Дійки бувають конічної або циліндричної форми з потовщенням біля основи, посередині або в кінці, довгі, короткі, середньої довжини; товсті, тонкі, середньої товщини; жорсткі й спотворені. Форма і величина дійок має велике значення при машинному доїнні. На коротких, до того ж не­рідко тонких дійках стакани не тримаються. На дуже великі й товсті дійки доїльні стакани важко надівати. Форма дійок вимені успадко­вується. Тому велике значення має відбір і підбір тварин за анатоміч­ними особливостями будови вимені.

2.   Секреція молока. Сутність процесу молоковиведення

Вим’я пронизане кровоносними та лімфатичними судинами, які подають кров, збагачену поживними речовинами, від серця до вимені, де вона розподіляється капілярами, оточуючими альвеоли. В такий спосіб клітини, що продукують молоко, забезпечуються поживними речовинами, необхідними для його виділення. “Збідніла” кров відво­диться капілярами до вен і повертається у серце.

Дослідженнями складу крові, що притікає до молочної залози та відтікає від неї, встановлено, що компоненти молока утворюються із тих речовин, що надходять до залози з кров’ю у вигляді попередників (у підготовленому вигляді), а саме: молочний цукор — із галактози та глюкози; білок — із амінокислот; жир — із жирних кислот та гліцери­ну. Потік крові через вим’я становить близько 90 000 дм3 в день. Тоб­то, для утворення 1 дм3 молока потрібно близько 800 ... 900 дм3 крові. Джерелом поживних речовин, з яких утворюється молоко, є корми. Такі компоненти, як альбумін, глобулін, вітаміни, мінеральні речови­ни, потрапляючи до крові практично не піддаються змінам і через мо­лочну залозу надходять у молоко. Велику роль у підготовці поперед­ників молока відіграє печінка.

Утворення молока у вимені відбувається протягом доби безпе­рервно. За умов правильної годівлі тварин процес синтезу молока тісно пов’язаний з його виведенням із вимені. Останнє залежить від цент­ральної нервової системи та залоз внутрішньої секреції тварин.

Молоко, що знаходиться в цистерні та великих молочних протоках (цистернальне молоко) видоюється легко. Фактично воно витікає пасивно після розкриття сфінктера. Утримати його корова не може. А молоко, що заповнює альвеоли та дрібні молочні протоки (альвеолярне молоко), можна видоїти тільки, якщо у тварини виникне рефлекс молоковіддачі.

Рефлекс молоковіддачі — складний акт, що включає зміну тону­су мускулатури молочних протоків і цистерн залози, зміну тонусу кро­воносних судин, скорочення альвеол, послаблення сфінктера тощо. При реалізації рефлексу молоковіддачі змінюється ритм деяких відділів го­ловного мозку, знижується концентрація гормонів у гіпофізі та збільшується у крові, підвищується температура та кровообіг молочної залози, зростає тиск всередині цистерни.

Сутність процесу виведення молока пояснюється подразнен­ням нервових закінчень (рецепторів), велика кількість яких знахо­диться в шкірі тварин. Нервові збудження рецепторів по нервовим во­локнам передаються до спинного та головного мозку та сприяють реф­лекторному виділенню гормонів, таких як окситоцин та інші, що на­копичуються у гіпофізі та з нього виділяються у кров. З током крові окситоцин потрапляє до молочної залози та активує її діяльність. Внас­лідок чого відбувається виведення молока з альвеол в протоки, а з них в цистерну вимені, звідки його й видоюють.

Слід пам’ятати, що окситоцин діє у суворо обмежений час — лише

4..    . 5 хв, за які й потрібно видоїти корову. Потім гормон руйнується, рівень його концентрації в крові падає та рефлекс молоковіддачі згасає, що при­водить до припинення виведення молока незалежно від того, повністю видоєне молоко з вимені чи ні. Молоко, що залишилось в альвеолах та дрібних протоках видоїти звичайним способом неможливо, тому при слаб­ко вираженому рефлексі молоковіддачі тварина буде видоєна не повністю. Якщо це буде регулярно повторюватися, у корови настає порушення про­цесу молокоутворення, що зумовлює зниження молочної продуктивності. Активність рефлексу молоковіддачі, повторно викликаного, набагато нижче, а засноване на ньому доїння малоефективне.

Нервові збудження рецепторів впливають не лише на діяльність молочної залози, а й на інші функції організму: дихання, кровообіг, обмін речовин та на залози внутрішньої секреції. Навіть зростання і розвиток молочної залози в значній мірі залежать від дії подразників на її нервові закінчення. Тому доїння і масаж, будучи постійними под­разниками, дуже сприяють розвитку вимені.

Без систематичного видоювання корів процес утворення молока припиняється. Молоко синтезується у вимені переважно в проміжках між доїнням тварин. Після доїння альвеоли та дрібні канали залози поступово заповнюються молоком, а через 4...6 годин воно накопи­чується у великих протоках чвертей вимені та молочних цистернах. Утворення молока гальмується при заповненні вимені на 80...90 %. Якщо проміжок часу між доїнням корів перевищує 12...14годин, син­тез молока може припинитися, що пояснюється різким підвищенням тиску у вимені. Отже, необхідно своєчасно здійснювати доїння корів.

3.    Способи доїння корів

Існує два способи доїння—машинне та ручне. Із усіх видів праці на фермі доїння є найбільш працемістким. Найкращим способом доїння, що в значній мірі полегшує пращо доярок є машинний, що широко викорис­товується у сільських господарствах. Але разом з цим в деяких випадках ще застосовують ручне доїння. Цим способом доять корів, що знаходять­ся у пологовому відділенні, на пасовищі, при їх захворюваннях на мас­тит, а також у випадках, якщо використання доїльної установки за тех­нічних причин не можливо (відключення електроенергії, псування апа­ратів тощо), для здоювання перших струменів молока, при додоюванні.

Ручне доїння. Найкращий спосіб ручного доїння корів — кула­ком. Цей спосіб запобігає захворюванню рук доярки, не турбує корови і не призводить до псування дійок. Доїння кулаком відбувається швид­ко, молоко видоюється повністю навіть у тугодійних корів.

За хвилину доярка робить 80.. .100 стискань і видоює близько 1 дм3 молока. Доїння однієї корови триває 6...8 хв, з яких 1...1,5 хв припа­дає на масаж.

Двома пальцями найчастіше доять недосвідчені доярки. При та­кому доїнні доярка дуже витягує дійки і цим завдає болю корові, а та­кож не забезпечується повне видоювання молока, особливо у тугодій­них корів. Крім того, цим можна пошкодити м’язи дійок і порвати тонкі кровоносні судини. Успіх при ручному доїнні залежить від квалі­фікації доярок. Досвідчена доярка одержує від корови більше добро­якісного молока і зберігає вим’я корови в доброму стані.

Машинне доїння найбільш відповідає фізіології тварин. Це по­яснюється тим, що подразнення однієї або двох дійок викликає реф­лекторне віддавання молока в усіх чотирьох частках вимені. Тому до­цільніше доїти корову одночасно з усіх чотирьох дійок, що можливо лише при машинному доїнні.

В світі існує понад 2 млн. доїльних установок і число їх зростає.

Складовими частинами будь-якого доїльного апарату є:

—  чотири доїльні стакани;

—  колектор, який розподіляє в доїльному стакані змінний вакуум, що надходить від пульсатора, і призначений для збирання молока;

—  пульсатор, який перетворює постійний вакуум у змінний;

—  доїльне відро з кришкою, в яке надходить молоко;

—  гумові трубки та шланги.

Доїльні апарати поставляють з відром чи без відра з пристроєм для підключення до молокопроводу.

Обмивання і масаж вимені та інша підготовка корів при руч­ному доїнні зберігаються і при машинному. Весь процес машинного доїння поділяють на ряд операцій: підготовка доїльного апарату й вимені корови; надівання доїльних стаканів; доїння; машинне до­доювання, зняття доїльних стаканів, догляд за вименем корови після доїння.

Доїльні установки бувають дво- та тритактні. В тритактних доїльних машинах, що найбільш повно відтворюють процес ссання корови телям, розрізняють 3 такти в циклі: такт смоктання — обидві камери стакана (під дійкою та міжстінна) знаходяться під вакуумом, відбувається витікання молока з дійки; такт стискан­ня — міжстінна камера заповнюється повітрям (атмосферний тиск), а в камері під дійкою створюється вакуум, в результаті чого відбу­вається стискання та масаж дійки; такт відпочинку — піддійкова та міжстінна камери заповнюються атмосферним тиском.

Всі три такти являють собою один пульс. За хвилину апарат ро­бить 40...50 пульсацій, число яких регулюється гвинтом, що знахо­диться на кришці корпуса пульсатора. При закручуванні цього гвинта число пульсацій зменшується, і навпаки.

Співвідношення між тактами встановлено таке: смоктання — 45 %, стискання — 15 % і відпочинок — 40 %. Доїння однієї корови триває

4..    .     7 хв. Залежно від кількості доїльних апаратів одночасно можна дої­ти 5...10, а то і більше корів.

В двотактних доїльних апаратах відсутній такт відпочинку. При доїнні корів такими апаратами в доїльних стаканах завжди зберігаєть­ся вакуум. Такт смоктання складає 66 % , а такт стискання — 34 %.

Робота з двотактними доїльними апаратами потребує дуже ве­ликої уваги. Апарат потрібно негайно вимкнути по закінченню виді­лення молока із залози, інакше можна травмувати вим’я корови, що призведе до захворювання на мастит. Доїння корів тритактним доїль­ним апаратом порівняно з двотактним відбувається повільніше, проте знижений ризик травмування дійок та вимені корови.

Для механізації доїння корів та первинної обробки молока на фермах промисловість випускає машини та устаткування, що комп­лектуються в доїльні установки. Доїльні апарати входять у комплекти доїльних установок. Вони поділяються на стаціонарні, що використо­вують для доїння тварин в стойлах з переносними чи пересувними апа­ратами та зі збором молока у відра, молокопровід чи фляги; стаціо­нарні для доїння в спеціальних приміщеннях зі станками різних типів; пересувні, які використовують на пасовищах.

До того ж використовують доїння корів на спеціальних доїльних площадках і в доїльних залах. Доїльні площадки бувають однорядні й дворядні, із заглибленням (траншеями) і без заглиблення робочого місця доярки, зі станками типу “тандем” та “ялинка”. Станки типу “тандем” розташовуються паралельно осі траншеї, а типу “ялинка” — під кутом до неї 30 або 45°.

Застосування доїльних установок типу “ялинка” при безприв’­язному утриманні корів дає можливість одній доярці доглядати

60..              .80      корів і підвищити продуктивність праці в порівнянні з руч­ним доїнням у 5... 6 разів.

На великих фермах, де утримується понад 400 корів, використо­вують доїльні установки конвейєрно-кільцевого типу, що набули по­пулярності під назвою “карусель”. При доїнні корів на карусельних доїль­них установках продуктивність праці доярок зростає в 2 з лишком рази порівняно до доїння на площадках типу “ялинка” і “тандем”.

4.   Організація і підбір корів для машинного доїння

Машинне доїння застосовується для корів, які мають здорове вим’я і нормально розвинуті дійки. Корів з дуже короткими або довгими дійками, на яких не тримаються доїльні стакани, доять вручну. Рани і різні потовщення на дійках також перешкод жують машинному доїнню.

Відбір корів для машинного доїння проводять ветеринарні пра­цівники, зооінженери разом із операторами доїння. Вони проводять ретельний огляд тварин та встановлюють їх придатність до машин­ного доїння. За допомогою проб (дімастинова, мастидінова та інш.) і мікробіологічного аналізу виявляють приховані форми маститу. При формуванні груп корів звертають увагу на форму вимені (вона повин­на бути чашко- або ванноподібною), рівномірність розвитку чвертей, форму дійок, відстань від кінчика дійки до землі (не менше 45 см), реакцію корови на доїльний апарат, швидкість віддачі молока, по­вноту видоювання.

Машинне доїння при інших однакових умовах в порівнянні з руч­ним підвищує продуктивність праці в 2...8 разів залежно від типу доїль­ної установки. Крім того, таке доїння дає можливість одержувати знач­но чистіше молоко, ніж при доїнні руками. Проте і при машинному доїнні потрібно суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних правил та особис­тої гігієни. Доїльний апарат потрібно старанно доглядати, утримувати в чистоті, систематично мити, дезінфікувати, стерилізувати.

5. Основні ветеринарно-санітарні та гігієнічні вимоги до доїння корів

Для отримання доброякісного молока необхідно дотримуватись основних санітарних правил доїння та утримання корів.

Доять корів безпосередньо в стойлах корівника чи у доїльній залі.

Перед входом в доїльну залу оснащують переддоїльну площадку із розрахунку 2,5 м2 на корову. Час знаходження корів на цій площадці повинно не перевищувати 20 хв.

Після доїння корів направляють у післядоїльну залу (площадку). Переддоїльна та післядоїльна площадки повинні бути забезпечені з’ємни- ми перегородками, що дозволяють за потреби поділити тварин на групи по 10... 15 голів.

Ветеринарно-санітарну площадку оснащують декількома (2...4) станками індивідуальної фіксації тварин з підведенням до них холод­ної та гарячої води. Такі станки встановлюють після виходу з доїльної зали, для проведення огляду корів та поточних ветеринарних обробок (забору крові, вакцинації тощо).

Корів утримують у чистому добре провітрюваному приміщенні з на­ступними параметрами мікроклімату: температура повітря — 8...15°С; відносна вологість — 70 %; обмін повітря (м на 100 кг маси): взимку — 17, перехідний період — 35, влітку — 70; швидкість руху повітря — 0,5 м/с.

Перед доїнням корову чистять спеціальними скребачками, а заб­руднені частини тулуба обмивають теплою водою. Для підстилання стійла використовують якісні солому, стружку або тирсу. Не рекомен­дується для цього використовувати торф.

Роздачу кормів, чищення тварин, зміну підстилки та прибирання приміщення необхідно завершити не пізніше ніж за півгодини до доїння.

Перед доїнням корів дояр повинен вимити руки теплою водою з милом, витерти їх чистим рушником, одягнути чистий халат чи ком­бінезон та головний убір.

Після огляду вим’я корови з використанням кухля ретельно миють теплою водою (40 ± 5 °С), насухо витирають чистим рушником або індивідуальною серветкою. Рушники, серветки, кухоль та відро для інших потреб не використовують.

З метою підвищення якості молока перевагу слід надавати ма­шинному доїнню, яке виконують відповідно до існуючих правил. На початку доїння сухими руками здоюють перші цівки молока з кожної дійки в окремий посуд, звертаючи увагу на наявність згустків, пластівців, крові чи гною, що свідчать про запалення молочної залози. У разі виявлення ознак захворювання вимені молоко здоюють в окре­мий посуд і для продажу не допускають. По закінченні доїння дійки насухо витирають чистим рушником чи серветкою.

Не допускається змішування молока від здорових і хворих корів.

Доїльну залу утримують в чистоті. Панелі стін фарбують масля­ною фарбою чи обліцовують плиткою, верхню частину штукатурять і білять. Доїльні станки, вакуум-провід та перегородки в доїльних при­міщеннях один раз на рік фарбують у світлі кольори.

Підлога доїльної зали повинна бути міцною, без порогів та вис­тупаючих частин, вологонепроникною та мати нахил до каналіза­ційного отвору.

Доїльна зала повинна бути повністю забезпечена холодною та гарячою водою з пристосуванням для циркуляційного миття доїльного та молочного устаткування. Вона повинна бути добре освітленою при­роднім світлом (площа вікон до площі підлоги повинна становити 1:10). Не допускається наявність у залі шкідливих газів (метану, сірковод­ню, аміАку тощо).


10.12.2014; 00:29
хиты: 137
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь