№27 Сутність методу та порядок визначення масової частки білку у молоці методом К’єндаля.

Метод визначення азоту в білковмісних продуктах, запропонований К’єльдалему 1883 р., до цих пір з невеликими змінами є головним методом визначення білкових речовин у молоці і молочних продуктах.

Цей метод полягає в тому, що органічні речовини під час нагрівання з концентрованою сірчаною кислотою окиснюються до Н₂0 і в0₂, а азот білків і небілкових азотистих сполук перетворюється на сульфат амонію.

У колбу К’єльдаля вміщують послідовно декілька скляних бу­синок або шматочків порцеляни, близько 10 г сірчанокислого калію, 0,5 г окису ртуті або 0,04 г сірчанокислої міді. В бюкс з кришкою відміряють 5 см³ молока, кришку закривають і зважують з точністю до 1 мг. Молоко вносять у колбу, а порожній бюкс знову зважують! за різницею маси бюкса з молоком і маси порожнього бюкса встановлю­ють масу взятого молока. В колбу додають 20 ем³ сірчаної кислоти, вливаючи її обережно по стінках колби та змиваючи з них краплі мо­лока. Колбу закривають грушоподібною скляною пробкою і обережно коловими рухами перемішують вміст колби.

Колбу встановлюють з нахилом під кутом 45° на нагрівальний прилад і обережно нагрівають.

Продовжують нагрівання колби доти, поки не припиниться ціно­утворення і вміст колби не стане рідким.

Спалювання продовжують при більш інтенсивному нагріванні. Ступінь нагрівання вважають достатнім, коли кипляча кислота кон­денсується в середині горловини колби К’єльдаля. Час від часу вміст колби перемішують, змиваючи обвуглені частинки з її стінок. Нагріван­ня продовжують доти, поки рідина не стане зовсім прозорою і практич­но безбарвною (з використанням як каталізатора окису ртуті) або злег­ка блакитною (з використанням як каталізатора сірчанокислої міді).

Йісля освітлення розчину нагрівання продовжують протягом 1,5 год, після чого колбі дають охолонути до кімнатної температури. До­дають 150 см⁸ дистильованої води і декілька шматочків свіжопрожа- реної пемзи, перемішують і знову охолоджують.

У конічну колбу вносять 50 см³ розчину борної кислоти, дода­ють 4 краплі індикатора і перемішують. Конічну колбу з’єднують з холодильником за допомогою алонжа і гумової пробки так, щоб кінець алонжа був нижче поверхні розчину борної кислоти в конічній колбі. Колбу К’єльдаля з’єднують з холодильником за допомогою краплеу- ловлювача, що проходить через одну пробку з ділильною лійкою. Гра­дуйованим циліндром відміряють 80 см³ розчину гідроксиду натрію (якщо каталізатором є червоний окис ртуті, то використовують роз­чин гідроксиду натрію, який містить сульфід натрію) і через ділильну (або крапельну) лійку вносять його в колбу К’єльдаля. Після вили­вання розчину закривають кран ділильної лійки, щоб запобігти втра­там аміаку, який утворюється при цьому.

Вміст колби К’єльдаля обережно перемішують коловими рухами і нагрівають до кипіння. При цьому необхідно запобігти ціноутворенню.

Переганяння продовжують доти, поки рідина не почне закипати поштовхами. При цьому регулюють ступінь нагрівання так, щоб час дистиляції був не менше як 20 хв. Впевнитись у повноті перегонки аміаку можна додатковим переганянням в нову порцію борної кислоти (20 см³) протягом 5 хв. Колір розчину борної кислоти повинен залишатися без змін. У процесі переганяння не допускають нагрівання розчину борної кислоти в конічній колбі. Дуже сильне охолодження (нижче+10°С) також небажане, бо воно може спричинити перекидання рідини в колбу К’єльдаля.

Перед закінченням переганяння конічну колбу опускають так, щоб кінець алонжа опинився над поверхнею розчину борної кислоти, і продовжують переганяння протягом 1—2 хв.

Припиняють нагрівання і від’єднують алонж. У конічну колбу змивають зовнішню і внутрішню поверхню алонжа незначною кількістю дистильованої води.

Титрують дистилят 0,1 моль/дм⁸ розчином соляної кислоти до переходу зеленого кольору у фіолетовий.

Паралельно проводять контрольний аналіз так само, як і основний, використовуючи 5 см³ дистильованої води замість молока.

Масову частку загального білка у відсотках розраховують з точністю до третього десяткового знака за формулою

Б=(1,4*0,1(V₁-V₀)6,38)/m

де 1,4- маса азоту, еквівалентна 1 см³ 0,1 моль/дм³ розчину соляної кислоти, мг; 0,1- концентрація розчину соляної кислоти, моль/дм³; К - коефіцієнт поправки до розчину соляної кислоти; V₁ - об’єм 0,1 моль/дм³ соляної кислоти, витраченої на титрування дистиляту в основному аналізі, см³; V₀- об’єм 0,1 моль/дм³ соляної кислоти, витраченої на титрування дистиляту в контрольному аналізі, см³; 6,38- коефіцієнт для перерахунку масової частки загального азоту на масову частку загального білка; m - маса взятого на аналіз молока, г.

За остаточний результат дослідження беруть середнє арифметичне результатів двох паралельний визначень. Розходження, що допускається, не повинно перевищувати 0,03 %.