Газові та парові забруднення повітря , як правило, не визначаються візуально і в багатьох випадках вони не мають запаху тому є небезпечними. Методи контролю вмісту небезпечних газу та пари в повітрі поділяються на такі групи:
1. Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4, тощо, що працюють за принципом кольорової реакції між індикаторним порошком і досліджуваним газом або парою, які просмоктуються разом з повітрям через індикаторну трубку, заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за V прореагованого порошку визначають конц-ю досліджуваної речовини. Ці методи є експресними і не потребують дорогих приладів, обладнання і спец знань. Недолік – низька точність визначення (10%), але цього буває досить, щб орієнтуватися в небезпеці загазованості повітря
2. Санітарно – хімічні методи – колориметричний, фото колориметричний, хроматографічний, нефелометричний, тощо. Вони є лабораторними, потребують спец знань і підготовки, дорогі. Перевага – точність визначення концентрації вимірюваної речовини.
3. Безперервно – автоматичні методи – автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі відповідних концентрацій вимірюваної речовини. Для цього призначені газоаналізатори і газосигналізатори. Вони працюють за принципом зміни електричних властивостей реч-ни при хімічній реакції або при розчиненні в реагенті шкідливої реч-ни , яка контролюється. Відносно дорогі методи, з достатньою точністю визначень.
