Публічний виступ – це усне монологічне висловлювання з метою вплинути на аудиторію. У сфері ділового спілкування використовуються різні жанри промов: переконувальна, інформаційна, урочиста, привітальна.
Публічна промова – це монолог, з яким звертаються до великої аудиторії і який має офіційний або діловий характер.
Структура публічного виступу:
Вступ потрібний для встановлення зв’язку між темою, слухачами і тим, хто виступає. Від того, як починається виступ, багато залежить: вдалий початок створює атмосферу чекання, інтересу. Для цього використовують різні засоби: ретроспективний огляд теми, роз’яснення понять, обґрунтування актуальності теми, використання прислів’їв, анекдотів, цитат тощо.
^ Основна частина розкриває суть теми, вона повинна бути логічною, містити в собі достовірні факти, аргументи.
Висновок - підсумки виступу. Бажано, щоб він був природним і випливав із змісту промови. Пропонують використовувати такі варіанти висновку:
викладати основну думку виступу у вигляді тез;
робити підсумкові висновки зі своїх висловлювань;
висловлювати своє ставлення до змісту промови;
вказувати на невирішені проблеми;
апелювати до слухачів (заклик до дій, побажання, застереження);
навести “дотепне” висловлювання;
посилаючись на регламент, подякувати за увагу і можливість висловити свої
Способи монологічного виступу:
Читання тексту;
Відтворення його по памяті;
Вільна імпровізація.
Залежно від мети спілкування розрізняють: інформаційні, надихаючі, або переконуючі, розважальні та вітальні публічні виступи (монологи).
Інформаційна промова має на меті не лише спонукати до пізнання, але й дати певне уявлення про предмет. Вважають, що вона повинна відповідати таким умовам:
у ній не повинно бути нічого дискусійного;
вона повинна викликати інтерес;
вона повинна задовольняти запити слухачів;
повідомлення повинно бути актуальним.
Надихаюча, або переконуюча промова. Цей вид вербальної комунікації іноді називають агітаційним. Він дуже часто використовується працівниками паблік рилейшнз з різною метою: надихнути людей на якісь вчинки, переконати їх у доцільності певної поведінки, закликати до відповідних дій. Такі комунікації також повинні відповідати певним вимогам:
містити в собі необхідні фактичні дані;
викликати певні реакції;
приводити до згоди;
повинні примушувати слухача відчувати потребу здійснити те, про що просить оратор;
мати емоційний характер.
Розважальна промова, як зазначають спеціалісти, не має іншої мети, крім розважання, її функція – підтримати інтерес – самоціль. Такий вид комунікації може застосовуватися під час банкетів, дружніх вечірок, під час перерви, для зняття психологічної напруги тощо.
^ Вітальні промови, як правило, недовгі і присвячені подіям або датам у житті людей та організацій. До них належать: ювілеї осіб або організацій, пам’ятні дати та визначні події, відкриття пам’ятників та меморіальних дощок, відкриття виставок, зустрічі делегацій, гостей, вручення нагород, презентації.
