Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики:
математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка),
фізичну (молекула, коливання, статика, індукція),
мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза),
літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест),
філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція),
фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс),
хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція),
біологічну (рецептор, клітина, гомеостаз, мезодерма),
музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка),
спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.
Основні ознаки терміна
Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.
Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.
^ Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.
^ Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
нейтральність,
відсутність емоційно-експресивного забарвлення,
відсутність синонімів,
інтернаціональний характер,
стислість,
відкритість і динамізм системи, що виявляється у процесах термінологізації, ре- і детермінологізації, постійному поповненні системи новими термінами;
прозорість внутрішньої форми терміна, що поліпшує Його сприйняття і збереження у терміносистемі.
Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.
Термінологія – це:
1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)
2) сукупність термінів певної мови або певної галузі.
Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
^ Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами.
Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:
логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо
Термінологія виконує такі основні функції: позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
^
