Єпифа́ній Славине́цький (поч. XVII ст. — †19 листопада 1675, Москва) — український поет, ієромонах, перекладач, філолог, оратор, богослов. Послідовник чеського педагога й ученого Я. А. Коменського. Про місце народження С. Є., як і про його мирське ім'я, достовірних звісток не збереглося. Ім'я Єпифаній він прийняв при постригу в Києво-Печерській Лаврі. Оскільки С. Є. прекрасно знав грецьку мову, передбачається, що він учився в Київській братській школі, де до поч. 30-х рр. переважав грекофільській напрям. Але С. Є. був одночасно і чудовим латиністом, у зв'язку з чим висловлювалася думка, що він прослухав курс наук у якихось закордонних закладах освіти. Репутація латиніста привела С. Є. до Київської братської школи, де він викладав латину, а можливо, також грецьку і церковнослов'янську мови.
Поряд з участю в церковній реформі С. Є. не залишав перекладацької роботи. За 26 років життя на Москві він залишив після себе величезну літературну спадщину. 1663 р. перевидав у Москві Острозьку Біблію, до якої написав передмову. Його перу належить понад 150 ориґінальних і перекладних праць з питань розвитку освіти і науки, а також з етичної і теологічної проблематики. До ориґінальних належать 60 слів-проповідей, а також близько 40 книжних силабічних пісень. З перекладів, поряд з богословськими текстами, слід зазначити географію Блеу, "Анатомію" Везалія, "Громадянство звичаїв дитячих" ("Громадянство звичаїв добрих") Еразма Роттердамського. Велике значення мали лексикографічні праці С. Є. Це так званий "Філологічний словник", "Лексикон латинський" і "Книга лексикон греко-славено-латинський" ("Лексикон словено-латинський", у співавторстві з А. Корецьким-Сатановським). Остання "Книга" користувалася великою популярністю в сучасників. За дорученням Собору 1674 р. здійснив новий переклад Біблії російською мовою, виправив і надрукував Служебник, Часослов, Псалтир тощо.
С. Є. як учений-філолог здобув велику повагу на Москві. Літературна праця не була для С. Є. побічним заняттям: він дивився на нього як на покликання. Серед книжників 3-й чв. XVII ст. С. Є. займав особливе, видатне місце: за енциклопедичною освітою з ним не міг рівнятися навіть Симеон Полоцький.
