Максим Грек (сьогодення ім'я і прізвище — Михайло Тріволіс) (близько 1475, Арта, Греція, — 1556, Троїце-Сергиев монастир, нині Загорськ Московської області), публіцист, письменник, перекладач. Довгий час вчився в Італії, де слухав проповіді Савонароли. Близько 10 років жив у Ватопедськом монастирі на Афоне, звідки на запрошення великого князя Василя III Івановича в 1518 прибув в Російська держава для переведення церковних книг. В 1516 році перекладач Максим Грек прибув у складі грецького посольства. Протягом життя він займався перекладами, в основному релігійних книг, деяких нерелігійних текстів, коригував вже готові переклади і додавав власні коментарі. Спочатку перекладач не володів ні російською, ні старослов*янською мовою, тож переклади робились в 2 етапи: він перекладав з грецької на латинську, а його помічники – з латинської на старослов*янську. Коректуючи старі переклади, він часто порушував усталені традиції, що дало привід для звинувачень в кощунстві і єресі.
Максим Грек акцентував увагу на необхідності уважно аналізувати оригінал, щоб помітити всі нюанси в його змісті. А для цього перекладач не має обмежуватись виключно знанням мови, а також володіти широкими філологічними знаннями і виконувати підготовчу роботу. Його вкладом в російську філологію став словник «Имена, истолкованные в алфавитном порядке», де аналізу піддались, в основному, грецькі імена, а також деякі латинські та древньоєврейські. Широко утворений для свого часу, М. Р. зібрав довкола себе кружок, в якому обговорювалися не лише церковно-теоретичні питання, але і проблеми, пов'язані з внутрішньою і зовнішньою політикою великого князя: М. Р. виступив проти монастирського землеволодіння і збагачення церкви. М. Р. залишив обширний літературний спадок (понад 150 назв): проповіді, публіцистичні статті, філософські і богословські міркування, переведення і так далі. Переносячи на російський грунт досягнення візантійського філологічного утвореній головним чином в області філологічного тлумачення і критики тексту, М. Р. прославляв граматичне мистецтво і написав ряд робіт, що містять відомості по фонетиці, — «Про грецькі голосні і приголосні, про склади, про надрядкові знаки грецьких і слов'янських», просодії — «Про просодію», «Про прибульців-філософів». «Тлумачення іменам за абеткою» послужили головним джерелом для пізніших росіян азбуковников. М. Р. був визнаний видатним знавцем граматики: у московському виданні граматики М. Смотріцкого (1648) поміщені статті, частиною почерпнуті з вигадувань М. Р., частиною помилково йому приписані.
