У IV ст., коли християнство отримало статус державної релігії Римської імперії, стала особливо гостро відчуватися потреба в канонічний латиномовній Біблії.
Тодішній глава католицької церкви – папа Дамасій, вирішив доручити цю перекладацьку задачу Ієроніму Стридонському (бл. 347 –420) – видатному філологу, теологу і письменнику. Саме йому належить створити переклад Біблії латиною, відомий під назвою «Вульгата».
Підхід Ієроніма в поданні Старого і Нового Заповітів суттєво відрізнявся. Якщо при перекладі Нового Заповіту він звіряв існуючі варіанти, відбирав ті, які найбільш відповідали грецькому варіанту, і виправляв очевидні розбіжності у змісті, то при перекладі Старого Заповіту більшість творів Ієроніму довелось перекладати з давньоєврейської на латину.
Все своє життя Ієронім вважав себе учнем Цицерона.
Проблеми, з якими зіштовхнувся Ієронім при перекладі Біблії, є загальними проблемами будь-якого перекладача. Слід відрізняти деякі їх аспекти: герменевтичний – розшифрування і тлумачення, інакше кажучи, розуміння початкового тексту, лінгвістичний – пошук засобів вираження в мові перекладу і власне перекладацький – перекладацьке рішення щодо вибору еквіваленту, єдиного, найбільш відповідного з усіх тих, що пропонує мова перекладу.
Мовні труднощі у розумінні давньоєврейського тексту в основному пов’язані з системою запису цієї семітської мови, згідно з голосні не вказували; це дозволено по-різному інтерпретувати один й той самий текст, що у свою чергу призводило до появи певних неясностей і багатозначних тлумачень. Його багаторічна праця продовжувалася протягом 20 років і була завершена до 105 р.
Не зважаючи на нищівну критику, Вульгата Ієроніма не тільки слугувала католицькій церкві протягом багатьох століть, але й мова перекладу сама по собі була суттєвим елементом шкільного і церковного навчання.
Говорячи про Ієроніма як про перекладача, необхідно зазначити також його обширні й глибокі філологічні знання. Дослідження скрупульозних зіставлень різних перекладів Біблії грецькою, виконаних роль у діяльності Ієроніма. Й нарешті, важливо згадати про скрупульозне й цілеспрямоване вивчення Ієронімом мов, з яких потрібно було перекладати.
У його «Листі до Памахія» можна зустріти основні погляди Ієроніма на особливості перекладу. Основна теоретико-практична думка Ієроніма заключається в тому, що потрібно передавати думку, а не буквально перекладати слова. Через це затьмарює зміст.
Авжеж, переклад Біблії, виконаний Ієронімом, має деякі неточності, що зумовлено вже згаданими складнощами у тлумаченні давньоєврейських текстів,але він все ж залишається визначною подією в історії перекладу, а Ієронім вважається покровителем перекладачів.
