5. Остаточне встановлення радянської влади в Україні. Підсумки та уроки революцій 1917-1920 рр.

Зверніть увагу на завершальний період Української революції. 
2 лютого 1919 р. Директорія з Києва переїхала до Вінниці, а Київ зайняли більшовики. 
Так  в  Україні  вдруге  була  встановлена  радянська  влада.  Однак  наприкінці  літа  1919  р. 
радянський уряд примушений був залишити Україну, майже вся її територія була окупована 
армією Денікіна. Окупаційний режим Денікіна проіснував в Україні  до початку 1920 р. В 
лютому 1920 р. вся територія України опинилася під контролем радянських військ. Залишки 
українських військ на чолі з С.Петлюрою перебазувалися на територію Польщі.  24 квітня 
1920 р. Петлюра підписали таємну воєнно-політичну  угоду – “Варшавський договір”. За 
ним польський уряд визнавав за Директорією “верховну владу на Україні”, а Петлюра обіцяв 
передати  західноукраїнські  землі  Польщі.  Але  спільний  польсько-український  похід 
завершився невдачею – у липні 1920 р. радянську владу в Україні було відновлено. 
Протягом  жовтня-листопада  1920  р.  війська  Петлюри  зробили  ще  одну  спробу 
відновити  владу  Директорії.  Але  і  вона  закінчилася  поразкою.  У  жовтні  1920  р.  в  Ризі 
розпочалися радянсько-польські переговори, які завершилися 18 березня 1921 р. укладанням 
мирного договору. Згідно його умов Польща одержала території Західної України та Західної 
Білорусі.  Армія  УНР  кінця  листопада  1920  р.  відступила  з  району  Коростеня  на  польську 
територію, де була інтернована. Поразка  армії УНР призвела до цілковитого придушення 
національно-визвольного  руху.  Таким  чином,  спроба  відновити  українську  національну 
державність під час революції 1917-1920 рр. не вдалася. 
Трагізм  Української  національно-визвольної  революції  був  зумовлений  тим,  що 
розвивалася  вона  за  вкрай  несприятливих  внутрішніх  і  зовнішніх  умов.  Адже  до  1917  р. 
Україна  як  геополітична  реальність  не  існувала,  а  створення  національної  української 
державності  викликало  спротив  впливових  політичних  сил.  Країни  Антанти  підтримували 
претензії Польщі на західноукраїнські землі та плани білої армії щодо відновлення єдиної й 
неподільної  Росії.  Тому  лідери  українських  урядів  діяли  за  умов  міжнародної  ізоляції,  а 
власних сил для перемоги над чисельними ворогами не вистачало. Разом з тим оцінювати 
результати революції тільки негативно не варто. В горнилі визвольної боротьби відродилося 
саме  слово  –  Україна;  відродилася  державність,  зроблено  першу  спробу  обєднання 
українства.