4. Галицько-Волинське князівство - спадкоємець Київської Русі.

Особливе  місце  в  цій  темі  займає  питання  “Галицько-Волинське  князівство”. 
Об‟єднавши у 1199 р. Галичину й Волинь, а пізніше Київське князівство, князі Роман (онук 
Володимира Мономаха), а згодом і Данило Романович фактично створили нову державу, яку 
історики розглядають вже як українську. Майже всі сучасні українські території до Чорного 
моря і Дунаю входили до складу цього князівства, яке стало могутньою державою Європи. 
На його чорноземах здавна розвивалися землеробство і скотарство. Високого рівня досягло 
ремесло  (обробка  заліза,  ювелірна  справа,  гончарне  виробництво,  будівництво  тощо), 
зростали міста – Перемишль, Галич, Володимир-Волинський, Теребовль, Львів, Холм та ін. 
(понад  80  міст  у  ХІІІ  ст.)  жваво  велася  торгівля  (сіль),  здійснювалася  активна  зовнішня 
політика.  Виступивши  проти  золотоординців,  Данило  Галицький  (1228-1264)  став  першим 
королем, а його онук Юрій знову прийняв титул короля Русі. Загалом Королівство Русі, як 
називали Русь після 1253 р., було більш незалежним від орди і менш ізольованим від Європи 
порівняно з Північно-Східними землями. 
Розвиток  Галицько-Волинського  князівства  був  зумовлений  його  вигідним 
географічним положенням: близькість до європейських торговельних шляхів і віддаленість 
від  “дикого  поля”.  Так  було  до  середини  ХІVст.  Поки  могутність  цієї  держави  не  була 
остаточно підірвана її сусідами. У 1340 р. зі смертю останнього з гілки українських князів 
Юрія ІІ вона втрачає рештки незалежності. 
Студенти  повинні  усвідомити,  що  Галицько-Волинська  держава  зробила  значний 
внесок у збереження етнічної й культурної цілісності українського народу, продовженні 
державницької  традиції,  бо  після  занепаду  Києва  вона  більше  ніж  століття  відігравала 
головну роль  у політичному й торгово-економічному житті  українських земель. Галицько-
Волинська  держава  успадкувала  політичну  традицію  Київської  Русі,  забезпечивши 
неперервність  українського  етногенезу,  державогенезу  і  культурогенезу,  виконуючи  свою 
високу місію єднання України-Руси з Європою.