3. Причини занепаду давньоруської держави

Із середини ХІІ ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздрібненості. Перші її 
ознаки з‟явились по смерті Ярослава Мудрого. Причинами роздрібненості були: 
• послабленням влади великого князя; 
• перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарство на натуральне, 
що зменшувало потребу в торгових контактах і об‟єднанні земель;  
• посилення децентристських тенденцій в середині держави; 
•  воєнно-політичне  посилення  бояр  та  удільних  князів,  які  ставили  власні  інтереси 
вище за державні; влада великого князя стала зайвою; 
• постійними міжусобними війнами князів; 
• великі простори держави, різний етнічний склад руських територій; 
• загостренням соціальних проблем; 
• частими нападами половців; 
•  переміщенням  торгових  шляхів  в  Середземне  море,  в  Італію,  у  зв‟язку  зі  зміною 
геополітичної ситуації в Європі, зумовленої хрестовими походами. 
Найбільшими князівствами стали: 
-  Київське,  Переяславське,  Чернігіво-Сіверське,  Волинське,  Галицьке,  які  стали 
основою формування Української держави; 
-  Володимиро-Суздальське,  Новгородське,  Псковське,  Смоленське,  Рязанське  – 
основа Московської держави; 
- Полоцьке, Мінське, Турівське – основа Білоруської держави. 
Наслідками феодальної роздробленості були як негативні так і позитивні: 
-  міжусобна боротьба підривала сили князівств, Русь не могла опиратися нападам 
половців, які грабували руські землі; 
-  Русь опинилась на узбіччі торгових шляхів; 
-  Удосконалення системи управління удільними землями, розвиток демократичних 
традиці: скликання народного вча; 
-  Економічне та культурне піднесення руських земель на окраїнах держави.