2. Первісна доба на території сучасної України.

При розгляді проблеми первісної доби на терені України, необхідно усвідомити, що
найбільш поширеними є дві періодизації первісного ладу – суспільно-історична та
археологічна. За першою, важливими є суспільні відносини всередині людського колективу.
За другою – домінуюча роль того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці:
каменю, міді, бронзи і заліза. Відповідно до цього археологи виділяють:

кам’яний вік, який поділяється на палеоліт (давньокам‟яний) вік, мезоліт
(середній кам‟яний вік та неоліт (новокам‟яний вік);
енеоліт (міднокам‟яний вік);
бронзовий вік;
ранній залізний вік.

Донедавна найдавнішою памяткою перебування людей на території сучасної України
вважалася стоянка віком приблизно 150 тисяч років поблизу с. Лука-Врублевецька на
Дністрі. Проте не так давно поблизу с. Королево на Закарпатті були виявлені кремяні
знаряддя, виготовлені рукою людини, вік яких – 1 млн. років тому. Це свідчить, що перші
поселення людей на території України існували вже в ранньому палеоліті.
У середньому палеоліті в період порівняно мякого клімату людина розселилася
майже по всіх теренах сучасної України. Досліджені середньопалеолетичні стоянки Криму
(Киїк-Коба), Подніпровя та ін. Було знайдене метальне знаряддя – дротик із кремяним
гостроконечником. У пізньому палеоліті (40-11 тис. років тому), коли на час останнього
(валдайського) зледеніння сформувався сучасний тип людини – кроманьйонець, в Україні
були вже існували поселення, як Мізин та Межиріч на річках Десна та Рось, де були знайдені
перші в світі музичні інструменти з кістки віком 20 тисяч років, браслети з кістки мамонта із
зображенням меандру, свастики.
Значні досягнення були в перехідний період камяного віку, який має назву мезоліт
(10-8 тис. років тому). Найважливішим було винайдення лука й стріли, що різко підвищило
продуктивність полювання. Широко розповсюджуються складні мініатюрні камяні вироби –
мікроліти, з яких виготовляли наконечники стріл, а також леза-вкладиші. Приручили деяких
тварин, розвивалося скотарство. Все це відомо з матеріалів, знайдених на мезолітичних
стоянках, яких на Україні особливо багато. Серед них – Журавська стоянка на Чернігівщині,
Кирилівська в Києві тощо. На кінець мезоліту і початок неоліту припадає поява культових
малюнків на стінах гротів знаменитої Камяної Могили біля Мелітополя.
Розквіт первісного ладу припав на епоху неоліту – нового камяного віку (8-6 тис.
років тому). У неоліті порівняно високий рівень виготовлення знарядь праці і
нагромаджений досвід дали змогу людині перейти від присвоєння дарів природи до
відтворюючого господарства – землеробства й скотарства. Виникнення продуктивного
господарства вчені називають “неолітичною революцією”. На добу неоліту припадає поява
принципово нових матеріалів. Зокрема, було освоєно виготовлення ліпної кераміки.
Опалена глина – це перший штучний матеріал, створений людиною, який дав можливість
готувати рідку їжу і зберігати припаси. По суті кераміка – головне досягнення матеріальної
культури неоліту, але поряд з нею зявився ще один штучний матеріал – тканина.
У неоліті спостерігається дальший розвиток духовного світу людини, шириться
мистецтво, але зникають реалістичні зображення звірів, мабуть, у звязку з втратою
пріоритету полювання. Поширюється культ плодючості в образі жінки. Ознаки обряду
поховання – скорчене трупопокладення з посипанням червоною вохрою, яка символізувала
поклоніння сонцю. У похованнях знаходять їжу, знаряддя праці, зброю, прикраси – це свідчення вірування людей доби неоліту в потойбічне життя.
Період розповсюдження знарядь з міді має назву енеоліт або мідно-камяний вік (5-
3 тис. до н.е.). У землеробстві починається використання рала й тяглової сили тварин. На
кінець неоліту і енеоліту припадає існування першої протоцивілізації на терені України, яку
пов‟язують з трипільською культурою.
Головними питаннями є звідки прийшли трипільці і чи можна їх вважати
попередниками сучасних українців. Вважається, що трипільська культура виникла на рубежі
V-IV тис. до н.е. на території Трансільванії і Румунської Молдови. На теренах України ця
культура наявна у IV- середині III тис. до н.е. На пізньому етапі свого розвитку трипільські
племена займали величезні простори Східної Європи, включаючи терени сучасних України,
Словаччини і Румунії.
Не до кінця зясованою залишається проблема походження трипільців. Вважається,
що через трипільців на українські землі прийшла блискуча Середземноморська культура –
Крито-Мікенська (Егейська).Трипільські прямокутні глинобитні житла з деревяним
каркасом стін і глиняною долівкою демонструють типовий приклад балканської
домобудівної традиції, яка існувала у VІІ – VІ тис. до н.е. в Східній Греції. Українська хата-
мазанка є її проявом. Численні глиняні статуетки жінок з поселень трипільців, як і їхній
посуд, вказують на балканські звязки культури.
Археологи пізнають трипільські поселення перш за все по багато орнаментованому
глиняному посуду. Вишуканий лінійний та спіральний орнамент червоного, коричневого,
чорного та білого кольорів вкриває жовту поверхню столового посуду. Трипільці
вирощували пшеницю та ячмінь, розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней.
Трипільське землеробське суспільство досягло високого рівня розвитку і стояло на
порозі цивілізації. Цивілізацією називають такий рівень соціально-економічного розвитку

суспільства, коли є присутніми ряд обов‟язкових ознак, зокрема, міста, писемність,

монументальна архітектура (громадські, культові тощо). Величезні трипільські поселення
Майданецьке, Тальянки, Доброводи та інші, які нараховували до 3 тис. жител і займають
площу 200 – 400 га, по праву вважаються протомістами. Складна знакова система
трипільських орнаментів та глиняні конічні фішки і кульки для лічби свідчать, про наявність
письма у трипільців. Отже, трипільські протоміста та протописемність дають підстави
вважати Трипілля протоцивілізацією. Трипілля має величезне значення в первісній історії
України, яке полягає в тому, що саме з ним повязана остаточна перемога відтворюючої
економіки на українських землях у ІV тис. до н.е.
На зміну енеолітичному вікові прийшов бронзовий (друга половини ІІІ – початок І
тис. до н.е.). В кінці бронзового віку в степах України жило іраномовне населення зрубної
культури, а в лісостепу – протословянське (тшинецько-комарівська культура).