Процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Слов'янські племена, в яких відбувалось майнове розшарування, виділилась керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б всі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій у 882 році, злиття, Новгородського і Київського князівств в єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом всіх східнослов'янських племен в єдину державу — могутню Давньоруську державу.
Нормани відіграли певну роль в формуванні і становленні давньоруської держави. Літопис оповідає, що варяги у 859 році прийшли із-за моря, брали данину з північних словян. У 862 році ці племена вигнали варягів , але не змогли організувати свою владу і закликали інших варягів, щоб її організувати. Прибули три брати: Рюрик-Новгороді, Синеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем, об'єднавши північні слов'янські племена словенів, кривичів та фінські — мері, весь, мурому. Літописи повідомляють, що перед смертю Рюрик передав правління своєму родичу Олегу і доручив йому малолітнього сина Ігоря.
У 882 році Олег з великим військом рушив на південь, завоював Смоленськ, Любеч та інші землі, нарешті, підступно вбивши Аскольда та Діра, захопив Київ. В результаті до влади прийшла нова династія — Рюриковичів.
Київських князів з династії Рюриковичів (кінець IX — початок XII ст.) можна розділити за характером їх діяльності на дві групи.
1-Олег, Ігор, Святослав(кінець IX — перші три чверті Х ст (війни, походи, спрямовані на підкорення і приєднання всіх слов'янських і багатьох сусідніх племен, утвердження, розширення держави («собирания земель»).)
2- Володимир, Ярослав, Володимир Мономах та ін(кінець X — початок XII ст.).( характеризувалось пріоритетністю процесів удосконалення держави, піднесення її величі і авторитету методами дипломатії, розвитку економіки, культури та ін.