о
55. Поняття договору купівлі-продажу
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність покупця, і, отже, є юридичною підставою виникнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює в покупця абсолютне речове право.
Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна повинна здійснюватися у національній валюті України — гривні, за винятком випадків, передбачених законом.
Предметом цього договору може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В окремих випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно (як матеріальний об'єкт), а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад, у разі купівлі цінних паперів. Предметом цього договору може бути і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовують положення про відступлення права вимоги.
Загальні положення про купівлю-продаж застосовують до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів. Особливості купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись і законом.
Необхідно підкреслити, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відмінність договору поставки від договору купівлі-продажу
ст. 655 ЦК України визначає договір купівлі-продажу як договір, відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В той же час, задоговором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних із особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).
Зробимо висновки з наведеного:
- договір купівлі-продажу може застосовуватися у будь-якій сфері, не забороненій законом (задоволення особистих потреб, господарська, наукова, культурна діяльність тощо). В свою чергу, договір поставки може використовуватися лише у господарській діяльності чи в інших цілях, не пов’язаних із особистим, домашнім або іншим подібним використанням. Так, наприклад, згадка у тексті договору (кінцевого) споживача дозволяє визначити такий документ як договір поставки. Якщо ж товар закуповується для матеріально-технічного забезпечення власних працівників контрагента – ми маємо справу з договором купівлі-продажу;
- якщо укладати договори купівлі-продажу можуть усі учасники цивільних відносин за наявності у них необхідного обсягу дієздатності, то постачальником у договорі поставки може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, а відповідно до ч. 3 ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України)обидві сторони цього договору мають бути суб’єктами господарської діяльності;
- за загальним правилом, предметом поставки є продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання, визначені родовими ознаками (ч. 1 ст. 266 ГК України), тоді як предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні види майна (зокрема товар, майнові права), не виключеного з цивільного обороту. Так, частина у статутному фонді, акції, паї можуть бути лише предметом договору купівлі – продажу;
- якщо договір купівлі-продажу укладається за вільним волевиявленням сторін, то поставка може здійснюватися як на розсуд сторін, так і на підставі державного замовлення (наприклад, закупівля товарів, робіт і послуг для державних потреб).
о
