53. загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК України та іншим законом.
Майнова шкода у сенсі частини 1 коментованої статті — це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушень його особистих немайнових прав. За загальним правилом, шкода компенсується у повному обсязі (див. коментар до ст. 22 23 ЦК). Однак у випадках, установлених законом, розмір відшкодування може бути змен шеним (див. коментар до частини 4 ст. 1193 ЦК). Відшкодовує шкоду особа, яка її завдала. Разом із тим, обов'язок відшкодувати завдану шкоду може бути покладено на іншу особу, вказану у законі. Наприклад, шкода, завдана малолітньою особою, може відшкодовуватися її батьками (усиновлювачами) або опікуном, іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітнього, навчальним закладом, під наглядом якого перебував малолітній тощо (див. коментар дост. 1178 ЦК) Дії (у тому числі «рішення», про які окремо згадується у частині 1 коментованої статті) або бездіяльність, якими завдана шкода, мають бути неправомірними. Неправомірними вони є тоді, коли прямо забороні законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ж дії чи бездіяльність є «юридично байдужими», тобто не згадуються у законі взагалі і не існує спеціальної заборони щодо них, то неправомірними їх вважати не можна. При цьому діє принцип генерального делікту, згідно з яким кожне завдання шкоди припускається протиправним, якщо особа прямо не уповноважена на це (див. коментар дост. 1169 ЦК).
Необережність може бути грубою та простою. Груба необережність — це недотримання елементарних вимог обачливості, відсутність передбачливості, котрої можна вимагати від пересічної людини. Проста необережність — це недотримання високих вимог, які подаються до так званого «доброго господаря». Слід зазначити, що правове значення має не лише вина особи, яка завдала шкоду, але й вина потерпілого, яка може бути підставою зменшення розміру відшкодування судом (див. коментар до ст. 1193 ЦК). Згідно з частиною 2 коментованої статті вина особи, яка завдала шкоди, припускається. Обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди. У деяких випадках шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала (див. коментар до ст. 1187 ЦК).
