пользователей: 21211
предметов: 10450
вопросов: 177346
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Місце і строк виконання зобов’язання.

48.Місце і строк виконання зобов’язання.

Стаття 532. Місце виконання зобов'язання

Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання про­вадиться:
за зобов'язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;
за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі догово­ру перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
за грошовим зобов'язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо креди­тором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'я­зання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
за іншим зобов'язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) борж­ника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обо­роту.

1. Не менш значущим, ніж строк виконання зобов'язання, для належного виконання зобов'язання є місце виконання зобов'язання, бо точне його визначення сприяє рішенню низки практичних питань. Наприклад, з урахуванням місця виконання між кредитором і боржником розподіляються витрати по доставці предмету виконання, воно визначає місце приймання і передачі товару, вибір нормативно-правового акту, що підлягає застосуванню, тощо.
Місце виконання може бути визначено законом, договором або виявлятися із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Якщо місце виконання зобов'язання не встановле­но в договорі, виконання здійснюється за правилами коментованої статті. Перше правило встановлено для передачі майна. Місцем виконання обов'язку по пере­дачі нерухомого майна (земельної ділянки, будівлі, споруди тощо) визнається місце знахо­дження майна; по передачі товару або іншого майна, що передбачає його перевезення, — місце здачі майна перевізнику для доставки його кредитору. За іншими зобов'язаннями передати товар або інше майно місцем виконання зобов'язання визнається місце виготов­лення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредитору у момент виникнення зобов'язання. Інше правило застосовується для визначення місця виконання грошових і інших зобо­в'язань. Місце їх виконання залежить від місцезнаходження сторін за договором. Причому під місцезнаходженням юридичної особи мається на увазі місце державної реєстрації.

2. Актами цивільного законодавства може бути встановлено інше місце виконання зобов'язання, ніж у частині 1 коментованої статті, або інше місце виконання може випливати із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Наприклад, немає необхідності визначати місце виконання проведення ремонту будівлі, оскільки воно випливає з суті зобов'язання.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

1. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк (термін). Ст. 251 Кодексу визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення, а термін — це певний момент у часі, із настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін виконання зобов'язання може бути вказаний певною подією, яка неминуче має настати. Він може бути визначений роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Тобто строк виконання зобов'язання — це період, на протязі якого воно підлягає виконанню, і його виконання в межах цього строку вважається належним. Строк та терміни виконання зобов'язання можуть бути встановлені актами цивільного законодавства, правочинами чи рішенням суду (п. З ст. 251 ЦК).

2. Але досить часто на практиці зустрічаються зобов'язання, строки виконання яких або взагалі не встановлені, або визначені моментом пред'явлення вимоги виконання кредитором. У цьому разі кредитор має право вимагати виконання і, відповідно, боржник має право провести таке виконання у будь-який час. Однак боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов'язання від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору чи актів цивільного законодавства. При простроченні боржника кредитор має право або вимагати виконання зобов'язання в натурі, або відмовитися від прийняття виконання. Однак у будь-якому разі боржник зо­бов'язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнав кредитор у зв'язку із простро­ченням (ст. 612 ЦК). Крім норм щодо прострочення боржника, існують відповідні правила, встановлені на випадок прострочення з боку кредитора. Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне вико­нання зобов'язання або не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов'язків (частина 1 ст. 613 ЦК).


хиты: 332
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
гражданское право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь