42). Поняття зобов’язання його елементи
У цивільному законодавстві та юридичній літературі так визначено поняття зобов'язання: в силу зобов'язання одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що в будь-якому зобов'язанні розрізняються такі елементи, як суб'єкти, об'єкт і зміст зобов'язання. Зазначені елементи не тільки забезпечують індивідуалізацію зобов'язання у кожному конкретному випадку, вони також дають змогу індивідуалізувати зобов'язання як різновид цивільно-правових відносин. Розглянемо суб'єкти, об'єкт і зміст зобов'язання.
Суб'єкти зобов'язання завжди конкретні. Це кредитор і боржник. Кредитором називають особу, якій належить право вимоги.
Боржник — особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора. Наприклад, за договором купівлі-продажу покупець вправі вимагати передачі йому речі тільки, як правило, продавцем, а останній зобов'язаний передати річ покупцеві. Таким чином, кредитор і боржник пов'язані між собою правами і обов'язками.
Кредитор вправі свої вимоги пред'явити тільки боржникові. Він же виконує свої обов'язки кредитору. Іноді в зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників. Наприклад, кілька осіб спільно заподіяли шкоду. Тут на боці боржника (заподіювача) — кілька осіб. Інший приклад. Два кооперативи уклали договір підряду і зобов'язались виконати певну роботу за завданням замовника. Нарешті є зобов'язання, в яких беруть участь кілька кредиторів і кілька боржників. Отже, суб'єктний склад зобов'язань може характеризуватися множинністю кредиторів чи боржників або кредиторів і боржників.
За суб'єктним складом зобов'язальні відносини відрізняються від відносин власності. В останніх носій суб'єктивного абсолютного права — власник — вправі вимагати від кожного й усіх суб'єктів не порушувати його права власності. У відносинах власності один суб'єкт — власник — завжди конкретна особа. Щодо зобов'язаних осіб, то це невизначено велика кількість громадян і організацій, які повинні утримуватись від порушення права власності. За визначеністю кола зобов'язаних осіб зобов'язальні відносини і відносини власності — це різні види цивільно-правових відносин: зобов'язання — відносні правовідносини, а відносини власності — абсолютні правовідносини.
Об'єкти зобов'язань, як і кожного цивільно-правового відношення, — це те, на що спрямовані права і обов'язки суб'єктів. Так, кредитор вправі вимагати від боржника вчинення дій. Боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші. Звідси можна зро
бити висновок, що права кредитора і обов'язки боржника спрямовані на дії.
Отже, об'єктами зобов'язань є дії. У відносинах власності права власника та обов'язки громадян і організацій спрямовані на річ. Об'єктами відносин власності є речі. Тому відносини власності інакше називають речовими відносинами.
Зміст зобов 'язання становлять права, вимоги кредитора і обов'язки боржника. Вони мають найрізноманітніший характер. Ця різноманітність потребує упорядкування за допомогою певних класифікаційних ознак. За змістом виділяють зобов'язання, спрямовані на:
— передачу майна — маються на увазі, по-перше, зобов'язання, спрямовані на передачу майна у власність на підставі договорів купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, позики, довічного утримання і, по-друге, зобов'язання у зв'язку з передачею майна у тимчасове користування на підставі договорів майнового найму, найму жилого приміщення, безоплатного користування майном;
— виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про сумісну діяльність;
— надання послуг на підставі договорів перевезень, страхування, доручення, комісії, схову;
— сплату грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунку;
— відшкодування шкоди, заподіяної в результаті протиправних дій, а також шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок рятування об'єктів державної і колективної власності;
- повернення безпідставно придбаного майна і на передачу безпідставно збереженого майна.