о
36. Поняття договору пожертви, відмінність від договору дарування.
Формою дарування є пожертва, зміст якої ст. 729 ЦК України визначає як дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей і цінних паперів, особам, визначеним ч. 1 ст. 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети, загальнокорисної цілі. Оскільки пожертва є даруванням, до неї застосовуються положення про договір дарування. Відмінність від дарунка вбачається втому, що пожертва призначена для користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення. Окремо встановлюються лише права пожертвувача на здійснення контролю за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. У випадку неможливості використання пожертви за призначенням пожертвувач дає згоду на використання пожертви за іншим призначенням (у разі смерті пожертвувача або ліквідації юридичної особи – за рішенням суду). Згідно з ч. 3 ст. 730 ЦК України, пожертвувач має право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Пожертвою є договір дарування із вказівкою на цільове використання дарунка (за відсутності у договорі умови про мету використання його предмета безоплатна передача майна у власність вважатиметься звичайним даруванням).
Коли цивільним законодавством не встановлено спеціальних правил щодо врегулювання відносин за договором пожертви, до нього застосовуються положення про договір дарування.
За своєю юридичною природою договір пожертви є реальним, каузальним, оскільки його істотною умовою є встановлена у договорі певна, наперед обумовлена мета, задля якої здійснюється пожертва.
Предметом договору пожертви є грошові кошти, але теоретично ним може бути будь-яке майно, не вилучене з цивільного обігу. На відміну від звичайного договору дарування, предметом договору пожертви не можуть бути майнові права. Форма договору пожертви регламентується ст. 719 ЦК України так само, як форма звичайного договору дарування.
Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви, тобто з того часу, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить яким-небудь чином свою згоду на її прийняття (як і звичайний дарунок, змусити прийняти пожертву всупереч бажання .того, кому вона призначена, неможливо). Як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (звісно, з дотриманням усіх вимог щодо оформлення доручення на укладення такого договору).
Сторонами договору про пожертву є пожертвувач та обдаровуваний. Це можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні громади.
Договір пожертви характеризується тим, що на обдаровуваного завжди покладається певний обов’язок використовувати майно для загальнокорисної мети. Обдаровуваний зобов’язаний використовувати пожертву за її призначенням, проте подекуди в реальному житті виникають ситуації, коли з певних причин таке подальше використання пожертви виявляється неможливим. У такому разі для подальшого використання пожертви з іншою метою, яка не збігається з тією, що була обумовлена у договорі, обдаровуваний повинен одержати згоду пожертвувача. Якщо ж пожертвувач помер або ж юридичну особу, що була пожертвувачем, ліквідовано, правомірне використання пожертви не за її первісним призначенням можливе лише за рішенням суду. Сутність договору про пожертву надає пожертвувачу додаткове право здійснювати контроль за використанням пожертви до мети, встановленої договором про пожертву.
Пожертвувач, як і дарувальник, зобов’язаний попередити обдаровуваного про недоліки і особливі властивості предмета договору, якщо вони можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, а при невиконанні цього обов’язку відшкодувати завдану шкоду тощо.
Як і у договорі дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи, встановлення обов’язку обдаровуваного щодо досягнення певної мети у договорі про пожертву не суперечить безоплатній сутності договору дарування, оскільки такий обов’язок спрямований не на користь пожертвувача і зустрічного задоволення він не отримує.
Наслідком невиконання обдаровуваним обов’язку використовувати пожертву відповідно до мети, зазначеної у договорі про пожертву, може бути розірвання цього договору за вимогою пожертвувача, а у разі його смерті чи ліквідації за вимогою його спадкоємців або інших правонаступників. Додатковою підставою для висунення пожертвувачем або його правонаступниками вимоги про розірвання договору є використання пожертви не за призначенням.
Договір дарування – угода сторін, у силу якого одна сторона (дарувальник) передає у власність іншій стороні ( що обдаровується) визначене майно. Схожість з договором купівлі-продажу: майно переходить у власність. Відмінність: предметом договору дарування може бути тільки майно; безоплатний, двусторонній і реальний.
Обов'язки дарувальника: дарувальник зобов'язується передати обговорене в договорі майно відповідного якості; дарувальник повинний подарувати ту річ, що надалі не обтяжить і не заподіє шкоду його здоров'ю. Сторони договору дарування: громадяни. Річ можливо подарувати в наступних ситуаціях: - modus (коли договір дарування відбувається на користь юридичної особи й у договорі дарування передбачається умови по використанню предмета дарування (безкоштовні виставки, екскурсії) - пожертвування перерахування визначених коштів у які-небудь фонди
о
