33. Зміст і суб’єкти права власності
Право власності в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.
Право власності в суб’єктивному значенні – це можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (річчю, майном) на свій власний розсуд і в своїх інтересах або інтересах інших осіб. Цьому праву відповідає обов’язок інших осіб утримуватися від дій (бездіяльності), які б перешкоджали цьому праву, тобто володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.
В юридичній літературі виділяють такі ознаки суб’єктивного права власності:
- його зміст охоплює три правомочності (можливості) власника: право володіти, право користуватися і право розпорядження майном;
- суб’єктом права власності може бути будь-який суб’єкт права;
- об’єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально визначена річ;
- своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму (власному) інтересу.
Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника.
Право володіння – це право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Слід мати на увазі, що в юридичній літературі розрізняють володіння законне (таке, що ґрунтується на законі) та незаконне, яке в свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне.
Таким чином, законним володінням є володіння, яке ґрунтується на правовідносинах, які мають правові підстави, наприклад, укладення договору купівлі продажу, дарування тощо. Законне володіння ще іменують титульним.
Суб’єктами права власності є:
- Український народ;
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- держава Україна;
- Автономна Республіка Крим;
- територіальні громади;
- іноземні держави;
- інші суб’єкти публічного права.
