6. Поняття та природа адміністративного процесу
На сьогоднішній день в адміністративній науці не склалося усталеного та єдиного розуміння адміністративного процесу. Можна виділити принаймні три основні підходи до його визначення. Перший підхід (його ще називають “юрисдикційним”) передбачає так зване “вузьке розуміння адміністративного процесу”, згідно якого адміністративний процесс це врегульований нормами адміністративно- процессуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу, і насамперед адміністративних стягнень (іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний проце це провадження в справах про адміністративні правопорушення) У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний (правоохоронний) зміст. Відповідно до другого підходу (так званого “управлінського”), його ще називають “широким розумінням адміністративного процесу”, адміністративний процес пропонується розглядати як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально- конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органів державного управління, а у передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на то органами. Іншими словами, у широкому розумінні адміністративний процес – це вся сукупність адміністративних проваджень.Отже, адміністративний процес в широкому розумінні охоплює діяльність публічної адміністрації.
Нарешті, виокремлюється і третій підхід до визначення адміністративного процесу, умовно його можна назвати “судочинським”, який походить від розуміння юридичного процесу виключно як форми правосуддя. Отже, адміністративний процес у даному випадку розглядається тільки як судовий розгляд публічно-правових спорів, віднесених до компетенції адміністративних судів.
В рамках даного підходу також існують різні точки зору, наприклад, виділяється адміністративний процес як вид судового процесу (адміністративне судочинство) та окремо управлінський процес (правозастосовча діяльність адміністративних органів), або стверджується що адміністративний процес – це форма правосуддя, тобто адміністративне судочинство, а діяльність органів публічної адміністрації взагалі носить не процесуальний, а процедурний характер (так звані адміністративні процедури). Розуміння адміністративного процесу лише як форми правосуддя по адміністративним справам відповідає поняттю адміністративно- процесуального права, який закріплений в Кодексі адміністративного судочинства та основним тенденціям розвитку адміністративного законодавства (наприклад, станом на теперішній час розроблено та активно обговорюється проект Адміністративно-процедурного кодексу, який визначає процедури розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування індивідуальних адміністративних справ та адміністративних послуг).
Разом з тим слід зазначити, що визначення поняття адміністративного процесу залишається дискусійним та остаточно не вирішеним. Наводяться різні аргументи на користь того чи іншого підходу. На сучасному етапі“вузький підхід” до розуміння адміністративного процесу є найменш поширеним, більш актуальними залишається “широке розуміння” та “судочинський” підхід. Слід зазначити, що домінуючим в адміністративно- правовій науковій та навчальній літературі залишається саме “широке розуміння адміністративного процесу”, тому виклад подальшого навчального матеріалу буде здійснено із урахуванням саме цього традиційного підходу.
