о
58.правова охорона природно-заповідного фонду
до природно-заповідного фонду належать:
а). природні території та об’єкти – природні та біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
б). штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Правові основи по охороні і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об’єктів визначає Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду України, дію його використання, права громадян із зазначених питань.
Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій, об’єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Природні заповідники – це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що збуваються в них розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Біосферні заповідники – це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією атмосферних факторів.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення.
Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Заказниками, як правило оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Пам’ятниками природи.
Вони мають природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою зберігання їх у природному стані.
Заповідниками урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
Правова охорона охорони природно-заповідного фонду України регулюються законами “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про загально державну програму формування національної економічної мережі на 2004-2005 роки”, постановою кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавство про природно-заповідний фонд України” від 3 квітня 1985 року та іншими актами законодавства України.
У законодавстві передбачені основні засоби збереження території та об’єктів природно-заповідного фонду, які забезпечуються шляхом:
а) встановлення заповідного режиму;
б) організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;
в) проведення комплексних досліджень з метою розроблення наукових основ її збереження та ефективного використання;
г) додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду підчас здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планової документації, земле- та лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;
д) запровадження екологічних важелів стимулювання їх охорони;
е) здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;
є) встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об’єктів;
ж) проведення широкого міжнародного співробітництва в цій сфері;
з) проведення інших заходів.
В природно-заповідних зонах заборонено будівництво промислових та інших об’єктів, розвиток господарської діяльності, які можуть призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду.
Відповідну охорону природних та біосферних заповідників національних природних та регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, зоологічних парків загально державного значення здійснюють служби які створюються в складі адміністрації заповідних територій зазначених територій.
Державний контроль здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України, його органами на місцях та іншими спеціально вповноваженими державними органами. Його порядок виконання визначається законодавством України.
Громадянський контроль здійснюється інспекторами, які діють згідно з Положенням, про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
о
