134. Усиновлення — правовий інститут, що здійснюється в інтересах дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на усиновлення; понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.
Усиновлення — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення усиновлювача та рішення суд.
Суб’єктами відносин щодо усиновлення є усиновлювачі і усиновлені.
Усиновлено може бути дитинаУсиновлення, за правилом, відбувається щодо неповнолітніх дітей. СК встановив можливість за виняткових обставин усиновлення повнолітньої особи. Це можливо
тоді, коли повнолітня особа, наприклад, не має матері, батька, тобто є сиротою, або була позбавлена батьківського піклування і ці умови настали до досягнення нею повноліття.
Усиновлювачами може бути, перш за все, подружжя. Закон забороняє особам, що не перебувають між собою в шлюбі, усиновити одну і ту cаму дитину. Між тим, за умо:
ви, що чоловік і жінка проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Законодавець пред’являє до усиновлювачів певні вимоги: 1)ними можуть бути тільки повнолітні дієздатні особи 2) усиновлювач обов’язково повинен бути старшим за дитину, яку він бажає усиновити, не менш як на 15, а при усиновленні повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років.
Не можуть бути усиновлювачами: 1)особи, які за станом свого здоров’я не можуть виконувати функції усиновлювачів: особи, які обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелік яких затв Мін охорони здоров’я України (наприклад, туберкульоз, онкологічні захворювання). 2)особи, які у минулому припустилися серйозних порушень у своїх зобов’язаннях щодо виховання дітей, внаслідок чого були позбавлені батьківських прав, і ці права на момент усиновлення не були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їх вини 3) особи, які не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання 4)особи, що мають судимість за умисне вчинення злочину проти життя або здоров’я фізичної особи тощо). Усиновлювачамит не можуть бути особи однієї статі.
