77. Суть і значення касаційного оскарження
Касаційне провадження (від лат.— скасування, знищення) — одна із стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду.
Особливостями касаційного провадження як окремої стадії цивільного процесу є:
1) перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;
2) здійснення правосуддя судом касаційної інстанції — Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
3) виключний Перелік повноважень суду касаційної інстанції з чіткою регламентацією процесуальної можливості застосування кожного з них;
4) остаточність рішень та ухвал, постановлених за результатами касаційного провадження.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК). Неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права має місце, якщо застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої або апеляційної інстанцій за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема у випадках, коли справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, тощо.
