16.Поняття, значення та види цивільної юрисдикції.
Цивільна юрисдикція або підвідомчість - це розмежування компетенції щодо розгляду та вирішення спорів та інших правових питань між судовими та іншими державними органами.
Залежно від того, чи належить вирішення спорів до відання судових чи інших органів, цивільну юрисдикцію поділяють на:
виключну;
альтернативну;
договірну;
імперативну (умовну);
за зв’язком справ.
Виключна юрисдикція - за якою розгляд певної категорії цивільних справ належить виключно до компетенції суду.
Альтернативна юрисдикція належить як суду, так і іншому юрисдикційному органу. Така юрисдикція визначається за вибором заінтересованої особи, оскільки саме їй належить право вибору, до якого органу звернутися за вирішенням спору..
Договірна юрисдикція визначається за взаємною згодою сторін. Прикладом цього може бути передача цивільного спору за згодою сторін на розгляд третейського суду.
Імперативна (умовна) юрисдикція протягом тривалого часу включала в себе низку спорів, що могли стати предметом судового розгляду та вирішення тільки за умови дотримання порядку „досудового вирішення спору”.
Юрисдикція за зв’язком справ є недопустимою (ст. 16 ЦПК), тобто не підлягають об’єднанню в одне провадження вимоги, які випливають з різних правовідносин, що належать до різних юрисдикцій.
