- Процесуальна співучасть. Умови, порядок і правові наслідки заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів.
Під процесуальною співучастю слід розуміти обумовленою нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку (ст. 32 ЦПК).
Підставами для виникнення процесуальної співучасті є:
1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов’язки (ст. 32 ЦПК).
Позов може бути пред’явлено спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Зважаючи на це, коли позивачами є дві особи чи більше, а відповідачем – одна, то така співучасть буде активною, коли ж навпаки – то пасивною, а коли наявна множинність на обох сторонах – змішаною. Множинність може виникати і на стороні третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, однак обов’язковою умовою повинна бути наявність загальних підстав виникнення процесуальної співучасті.
Особливість участі процесуальних співучасників у цивільному процесі полягає у тому, що кожен із них щодо другої сторони діє у процесі самостійно. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників крім випадків, коли останній має вади цивільної процесуальної дієздатності (ст. 32 ЦПК). Якщо інтереси позивачів, відповідачів між собою суперечать, то співучасті немає. Відповідно до ст. 216 ЦПК суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або вказати, що відповідальність, чи право стягнення є солідарним. Співучасники також можуть оскаржувати судові рішення самостійно, або приєднуватися до скарг інших співпозивачів чи співвідповідачів .
Активна співучасть може виникнути тільки з ініціативи самих позивачів, оскільки це є проявом диспозитивності у цивільному процесі.
Особливістю пасивної співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача (позивачів), так і суду, який вправі притягнути як співвідповідачів для участі у справі на підставі норми матеріального права. Не породжує пасивної співучасті залучення другого відповідача у порядку заміни неналежного відповідача. В залежності від імперативності залучення співвідповідачів до справи, пасивна процесуальна співучасть поділяється на обов’язкову та факультативну.
Обов’язкова пасивна співучасть настає тоді, коли права та обов’язки сторін у справі не можна визначити без встановлення прав та обов’язків інших суб’єктів спірних матеріальних правовідносин.
Факультативна пасивна співучасть має місце в таких випадках, коли у справі беруть участь співучасники, хоча питання про право одного з відповідачів можна було б вирішити самостійно незалежно від прав та обов’язків інших співучасників.
У ході розгляду справи може бути виявлено, що позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є правозобов’язаною особами, суб’єктами матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть визнаватися неналежними.
Заміна неналежної відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК)
.Підстави для виникнення такого питання можуть бути різноманітні: зміна суб’єктивного переконання позивача, збільшення обсягу доказової інформації, додаткові правові консультації та ін.
Така справа може бути припинена шляхом закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або ухваленням рішення суду про відмову у задоволенні позову.
При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По-перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його було виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що при будь-яких обставинах, при усій очевидності неналежності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач визнається належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та обов’язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступав ініціатором процесу, суб’єктом, який вимагає судового захисту. Згоди відповідача на його заміну не вимагається.
Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Питання про заміну неналежної сторони повинно вирішуватися у судовому засіданні, а не у момент порушення справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК справа після заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів може розпочинатися спочатку. Про це повинно бути клопотання залученого відповідача і таке право повинно бути роз’яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес.
