31.Приватна нотаріальна діяльність (нотаріальний округ, робоче місце приватного нотаріуса, печатка, відповідальність за заподіяну шкоду.) Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Припинення приватної нотаріальної діяльності
Приватний нотаріус здійснює свою діяльність від іменні держави, яка делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його певним обсягом прав та обов’язків. Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність самостійно: орендує чи купує приміщення, наймає та оплачує працю робітників, техніку й інше обладнання. Не отримуючи заробітної платні з бюджету, приватний нотаріус за вчинення нотаріальних дій стягує платню, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або представником юридичної особи. Ч. 2 ст. З ЗУ «Про нотаріат» забороняє нотаріусу здійснювати підприємницьку діяльність. Здійснюючи свою діяльність, нотаріус має бути неупередженим і незалежним, надавати рівною мірою правову допомогу всім особам, які до нього звернулися.
Нотаріальна діяльність ліцензується в певному порядку. Для того, щоб стати приватним нотаріусом, необхідно отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та зареєструвати цю нотаріальну діяльність у встановленому законом порядку в компетентних органах.
Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки нотаріуса, відкриття рахунку в установах банків та вирішення інших питань, пов’язаних з організацією нотаріальної діяльності. У реєстраційному посвідченні нотаріуса зазначаються прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, територія його діяльності (нотаріальний округ) та адреса розташування його робочого місця.
Керівництво державними нотаріальними конторами і контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Нотаріальний округ, в якому працюватиме приватний нотаріус, визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. Робоче місце приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу. Нотаріус може мати контору, але не має права працювати в одному приміщенні з особами, діяльність яких не пов’язана з вчиненням нотаріальних дій.
Відповідно до ч. З ст. 1 ЗУ «Про нотаріат», документи, що оформлюються державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Документи, що оформлюються приватним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, після проставляння посвідчувального напису скріплюються печаткою.
Приватний нотаріус несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Аби наявність суми для відшкодування не залежала від конкретних доходів чи витрат приватного нотаріуса у певний проміжок часу, передбачається існування такої грошової суми (своєрідного фонду), яка має цільовий напрямок для її використання, або ж можливість отримання такої суми від інших органів, зокрема від страхової організації. Страхова сума чи застава має чітко визначений розмір — 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати.
Заміщення приватного нотаріуса — це можливість виконання обов’язків приватного нотаріуса певного нотаріального округу іншим приватним нотаріусом цього ж нотаріального округу на підставі укладеної угоди чи наказу управління юстиції, яке має на меті забезпечити доступ передбачених законодавством осіб до архівних документів тимчасово відсутнього на строк більше одного тижня приватного нотаріуса.
Припинення приватної нотаріальної діяльності регулюється ст. 30 ЗУ «Про нотаріат». Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстраційне посвідчення анулюється, й особа перестає бути приватним нотаріусом. Ч. 1 ст. 30 встановлює перелік випадків, коли приватна нотаріальна діяльність особи припиняється. Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
