13.Амністія, помилування, реабілітація, їх наслідки та відмінність.
Їх схожість і відмінності.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні»1 (зі змінами і доповнен¬нями) амністія оголошується спеціальним законом про амні¬стію, який приймається Верховною Радою України в кожному конкретному випадку, а порядок здійснення помилування міститься в Указі Президента, яким затверджено Положення про порядок здійснення помилування від 12 квітня 2000 року №588/2000.
Поняття «амністія» – грецького походження, означає забуття, прощення, здійснюване актом верховної влади.
Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.
Отже, чинність закону про амністію поширюється на зло¬чини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільно небезпечні діян-ня, які ще не були предметом судового розгляду. Тому акт амністії може полягати у звільненні від покарання (основного і додаткового), скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання.
Як правило, акт амністії видається з приводу знаменних дат і розглядається в нерозривному зв’язку з правовою і політич¬ною ситуацією, є проявом гуманізму держави.
Закон розрізняє три види амністії: повну, коли передбачаєть¬ся повне звільнення зазначених у законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання; часткову — при частковому звільненні зазначених у законі осіб від відбування призначеного судом покарання; умовну, яка застосовується у виключних випадках, з метою припинення суспільно небезпеч¬них групових проявів, і поширюється на діяння, вчинені до пев¬ної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового ви¬конання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.
Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати шкоду, за¬подіяну злочином, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду.
Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закін¬чені, припинені або перервані після прийняття закону про ам¬ністію.
Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від відпові¬дальності чи покарання (незалежно від тяжкості злочину вчи¬неного ними), чи до неї застосовується більш м’яке покаран¬ня, або ж з особи знімається судимість.
Виходячи із принципу гуманізації суспільних відносин, Конституція України (п. 27 ст. 106), а за нею ст. 87 КК зазнача¬ють, що Президент України здійснює помилування щодо інди¬відуально визначеної особи.
Згідно зі ст. 44 КК актом помилування особа звільняється як від відповідальності, так і від покарання.
Акт помилування не має нормативного характеру, оскільки він розрахований на застосування тільки в одному конкретно¬му випадку — щодо конкретного засудженого.
Особливістю акта помилування є його персоніфікованість – в ньому зазначаються конкретні імена і прізвища помилува¬них осіб.
Помилування засуджених здійснюється у вигляді:
а) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ч. 2 ст. 87);
б) повного або часткового звільнення від відбування як ос¬новного, так і додаткового покарання;
в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м’я¬ким покаранням;
г) зняття судимості.
Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають такі відмінності:
– акт про помилування є юридичною підставою для звіль¬нення особи від покарання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обо-в’язок з реалізації положень закону про амністію;
– помилування не має загальнонормативного характеру, а являє собою акт застосування права в конкретному випадку;
– помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії – це досить тривалий період, що вимагає зусиль упов¬новажених органів: міліції, суду, прокуратури, органів, що віда¬ють виконанням вироку;
– закон про амністію приймається щодо неперсоніфікованого кола осіб, а помилування інколи називають персоніфіко¬ваною амністією, приймають щодо конкретних осіб;
– прийняття закону про амністію, як правило, приурочене до певної святкової дати для всієї держави, а акт про помилу¬вання, який видається президентом, такої прив’язки не має;
– клопотання про помилування завжди походить від самого засудженого, його родичів, спостережних комісій, адміністрації установи виконання покарань. Акти ж амністії завжди вида¬ються з ініціативи органів вищої державної влади, уповнова¬жених їх видавати.
Спільним для амністії та помилування є те, що вони не став¬лять під сумнів рішення суду і не реабілітують осіб, а є лише проявом реалізації принципів гуманізму та економії криміналь¬но-правової репресії з боку органів вищої державної влади.
