11.Дізнання у кримінальному процесі. Захисник і захист у цій стадії процесу.
Досудове слідство як процесуальна діяльність має дві форми: саме досудове слідство та дізнання. Ці дві форми поєднані між собою завданнями і процедурою.
Досудове слідство здійснюють слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки і слідчі податкової міліції (ст. 102 КПК). Дізнання ж провадять органи дізнання, що перелічені в ст. 101 КПК.
Дізнання є першим етапом процесуальної діяльності, частиною досудового слідства. Органи, які провадять дізнання, вживають необхідних оперативно-розшукових заходів із метою виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили (ст. 103 КПК). Отже, дізнання — основана на законі розшуково-доказувальна та правозастосовча діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів, спрямована на виявлення, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.
Ст. 103 КПК визначено порядок провадження дізнання у кримінальних справах. За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить оперативно-розшукові заходи для встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання в строки, передбачені ч. 1 ст. 108 КПК, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. У разі порушення органом дізнання справи про вчинення тяжкого злочину, цю справу має бути передано слідчому через прокурора в строки, передбачені ч. 2 ст. 108 КПК. Якщо у справах про тяжкі злочини не встановлено особу, що вчинила злочин, орган дізнання, передавши справу слідчому, продовжує виконувати оперативно-розшукові дії, виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.
Строки провадження дізнання встановлено ст. 108 КПК. У справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів. Строк починається з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин.
Якщо особу не встановлено, слідство зупиняється (ст. 209 КПК). У справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини дізнання провадять у строк не більше десяти днів із моменту порушення кримінальної справи.
Закінчується дізнання складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яку затверджує прокурор. За наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі (ст. 6 КПК), орган дізнання закриває кримінальну справу і виносить про це мотивовану постанову, копію якої протягом доби надсилає прокуророві.
При провадженні дізнання у справах за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов’язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов’язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.
За наявності обставин, що виключають провадження по кримінальній справі, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві.
Законодавством встановлено такі строки провадження дізнання (ст.108 КПК):
1. 10 днів починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин — у справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким;
2. 10 днів з моменту порушення справи — у справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин;
3. 5 днів з моменту обрання запобіжного заходу — у разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу.
На стадії дізнання найбільш важливими питаннями діяльності захисника є вступ його у процес, ознайомлення з матеріалами справи та перше побачення із підзахисним.
Ще досі невизначеною законодавчо проблемою є момент допуску захисника у справу. За загальними положеннями кримінально-процесуального закону захисник допускається до участі в справі з моменту визнання особи підозрюваною, тобто з моменту затримання цієї особи чи з моменту застосування до неї запобіжного заходу. При чому момент затримання пов’язується саме із процедурою ознайомлення затриманого із протоколом затримання, який повинен бути складений не пізніше 24 годин з моменту затримання. Відповідно до ст. 21 КПК,
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №8 від 24 жовтня 2003 р. зазначив, що, згідно зі ст.ст. 43 і 43–1 КПК, підозрюваний, обвинувачений, поряд з іншими правами, мають право на побачення із захисником до першого допиту, і під час розгляду справ перевіряти, чи було роз’яснено їм таке право і чи не були вони обмежені в цьому.
У разі, коли особа, яка провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником допитали його без участі останнього, суд не може використовувати ці показання на підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину. Судам також треба мати на увазі, що, згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна особа, заарештована або затримана на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, пов’язаних з її утриманням під вартою. Тому суди повинні вимагати від органів дізнання й досудового слідства, щоб це право роз’яснювалося підозрюваним під час їх затримання.
Якщо враховувати загальне правило ст. 44 КПК, згідно з яким захисника допускають до участі в справі на будь-якій стадії процесу, представляється можливим для захисника вимагати його допуску в справу з моменту реального обмеження особистої свободи підзахисного. Відмова у допуску захисника у справу, на жаль, не підлягає оскарженню до суду, однак, можна оскаржити дії та рішення органу дізнання до прокурора.
При вступі в процес захисникові бажано разом із ордером подавати клопотання про допуск його у справу як захисника, заборону провадити будь-які дії із підзахисним без його участі та прохання про своєчасне його попередження про час та місце із підзахисним. Безумовно, абсолютно необхідним для здійснення ефективного захисту є встановлення психологічного контакту із підзахисним. Захисник повинен прагнути створити атмосферу довіри та співпраці на шляху досягнення домовленості щодо обрання позиції захисту у справі.
На першому побаченні захисник має не тільки надати необхідну інформацію про себе підзахисному, але і з’ясувати його анкетні дані, стан здоров’я та обставини затримання. Треба обов’язково звернути увагу на сучасний стан здоров’я підзахисного і, за необхідності, наполягати на проведенні медичного освідування, судово-медичної чи судово-психіатричної експертизи, а, можливо, і госпіталізації.
Захисникові вкрай необхідно з’ясувати обставини затримання підзахисного та особливо моменти, пов’язані із можливим порушенням прав останнього при здійсненні затримання. За необхідності, захисник, за погодженням із підзахисним, може подати скарги на дії та рішення органів дізнання до прокурора чи до суду.
Під час знайомства із підзахисним захисник також мусить розповісти про наявні у підзахисного права та пояснити їх зміст та порядок реалізації. Представляється розумним також надання певних інструкцій підзахисному на випадок тиску на нього органу дізнання чи намагання провести будь-які слідчі дії за відсутності захисника.
Також невідкладним питанням є і обрання певної позиції захисту. Ця проблема не має свого єдиного на всі випадки життя вирішення. Загальним правилом для захисника є слідування здоровому глузду та інтересам підзахисного. Захисник не має права здійснювати тиск на підзахисного щодо обрання тієї чи іншої позиції у справі. Однак, безумовно, треба визнати правильною практику роз’яснення підзахисному можливих варіантів перебігу подій при обранні тієї чи іншої позиції захисту.
