Платіжний баланс являє собою систематизовану запис результатів всіх економічних угод між резидентами даної країни і зовнішнім світом протягом певного періоду часу.
Платіжний баланс відображає стан міжнародних економічних відносин даної країни з зовнішнім світом, які здійснюються по двох основних каналах - міжнародної торгівлі і фінансів. Він містить багато цінного і корисної інформації, необхідної для аналізу економічної ситуації, що склалася в країні, і для вироблення адекватної макроекономічної політики (бюджетно-податкової, кредитно-грошової, зовнішньоторговельної, валютної і т. п.).
Платіжний баланс дає не тільки повне уявлення про масштаби реальних і фінансових потоків між даною країною та рештою світу, але і характеризує «зовнішню позицію країни», зокрема її роль як експортера або імпортера на міжнародному ринку товарів і послуг. На основі даних платіжного балансу за низку років можна визначити позицію країни по накопичених міжнародних інвестицій, тобто розрахувати «баланс зовнішньої заборгованості», який являє собою іноземні активи і пасиви країни на певний момент часу. Якщо активи країни за кордоном перевищують її ліквідні зобов'язання перед зовнішнім світом, то країна в цілому виступає нетто-кредито-ром інших держав. У випадку перевищення ліквідних зобов'язань перед зовнішнім світом над закордонними активами країна стає нетто-боржником на світовому ринку позикових коштів.
Рахунки платіжного балансу міститься інформація не тільки про накопиченої заборгованості, виплати відсотків і платежів за основною сумою боргу, а й про можливості країни заробляти в майбутньому валюту для обслуговування і погашення зовнішнього боргу.
Дані платіжного балансу про динаміку золотовалютних резервів дозволяють судити про доцільність підтримки тієї чи іншої системи обмінного курсу, прогнозувати найближчі тенденції на валютному та грошовому ринках. За динамікою і обсягом прямих іноземних інвестицій можна оцінити інвестиційний клімат в країні. Зокрема, низька частка прямих іноземних інвестицій в загальному обсязі припливу іноземного капіталу свідчить про низьку довіру до країни і дає підставу розглядати її інвестиційний клімат як несприятливий і ризиковий.
У платіжному балансі відбиваються і великі потрясіння в національній економіці. Так, наприклад, маючи в своєму розпорядженні даних про широкомасштабний відтоку спекулятивного капіталу з країни, можна зробити висновок про «лихоманки» на її валютному і фондовому ринках і можливу кризу банківської системи.
Платіжний баланс складається за принципом подвійного рахунку, тобто являє собою двосторонню запис всіх економічних угод. Принцип подвійного рахунку передбачає, що будь-яка міжнародна операція автоматично враховується у платіжному балансі двічі: один раз як кредит, а другий раз як дебет.
До кредиту відносяться ті угоди, в результаті яких відбувається відплив цінностей і приплив валюти в країну (вони записуються зі знаком «плюс»). Так, продаж літаків за кордон, надання послуг іноземним туристам, одержання пенсій з-за кордону, купівля іноземцями акцій вітчизняних компаній записуються в кредит, оскільки ці угоди «показують» надходження іноземної валюти,
До дебету відносяться ті угоди, внаслідок яких країна витрачає валюту в обмін на придбані цінності (вони записуються зі знаком «мінус»). На дебетові рахунку платіжного балансу відображаються, наприклад, такі операції, як імпорт автомобілів, купівля ліцензій, переклади прибутків іноземних компаній з даної країни, надання довгострокових позик. Подібні угоди призводять до зменшення запасів іноземної валюти на рахунках резидентів.
4.3.1. Роль балансу поточних операцій
У закритій економіці вся вироблена продукція продається всередині країни, і всі витрати поділяються на споживання (С), інвестиції (І) та державні витрати (Є). У відкритій економіці частина продукції експортується, і, отже, розмір витрат нерезидентів на товари й послуги, вироблених усередині країни, повинен враховуватися під час обчислення виробленої продукції. З іншого боку, сума внутрішніх витрат на споживання, інвестиції й державні витрати включає і витрати на товари та послуги, вироблені за кордоном, тобто витрати на імпорт. Для оцінювання продукції, виробленої усередині країни, витрати на імпорт необхідно відняти.
Якщо визначити баланс поточних операцій (СА) як різницю між експортом (X) і імпортом (М), то основну тотожність національних рахунків (У) можна подати в такому вигляді:
де СА = Х-М.
Різниця між експортом та імпортом товарів і послуг визначається іноді як чистий експорт №Х). Тоді тотожність набуває вигляду
Ця форма запису основної тотожності національних рахунків є найбільш поширеною. Позитивний розмір чистого експорту свідчить про те, що країна має позитивне сальдо за балансом поточних операцій, від'ємне значення чистого експорту означає, що баланс поточних операцій зводиться з дефіцитом.
Основна тотожність національних рахунків показує, чому чистий експорт є найважливішим показником стану економіки. Якщо права частина цієї тотожності є сукупними витратами на продукцію, вироблену всередині країни, то зміни в чистому експорті можуть спричинити за собою зміни в сукупному випуску і зайнятості.
Основна тотожність національних рахунків показує також, як пов'язані між собою розмір сукупного випуску, внутрішні витрати і чистий експорт. Зокрема
Якщо розмір випуску перевищує внутрішні витрати, країна експортує різницю: розмір чистого експорту буде позитивний. Якщо розмір випуску знижується так, що не покриває внутрішніх витрат, країна імпортує різницю: розмір чистого експорту стає від'ємним1.
4.3.2. Взаємозв'язок рахунків платіжного балансу
Взаємозв'язок рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом та фінансовими інструментами може бути подано алгебраїчно шляхом послідовних перетворень основної тотожності національних рахунків:
Віднімаючи з обох частин рівняння (С + С), отримаємо:
У лівій частині рівняння ми отримали величину національних заощаджень (5П).
Переписавши це рівняння, отримаємо:
Наведена вище форма запису основної тотожності національних рахунків показує зв'язок між міжнародними потоками коштів, призначених для накопичення капіталу (/ -5"), і міжнародними потоками товарів і послуг (№Х).
Розмір показує надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями і характеризує рахунок руху капіталу. Рахунок поточних операцій фіксує кошти, одержані з-за кордону в обмін на вітчизняний чистий експорт товарів і послуг, тому розмір #Х відображає рахунок поточних операцій.
З основної тотожності національних рахунків випливає, що рахунок руху капіталу і поточний рахунок платіжного балансу врівноважують один одного, тобто
Якщо інвестиції перевищують національні заощадження (/>5"), то надлишок інвестицій повинен фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дають змогу країні імпортувати товари і послуги більше, ніж експортувати (М>Х), тобто чистий експорт є від'ємним за розміром [ИХ < 0). З погляду зовнішнього світу країна є боржником.
Навпаки, якщо національні заощадження перевищують внутрішні інвестиції, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування іноземних партнерів. їм потрібні ці кредити, оскільки експорт товарів і послуг із цієї країни перевищує її імпорт (Х> М), тобто чистий експорт є позитивною величиною (Л^Х > 0). З погляду зовнішнього світу країна є кредитором.
Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відпливом капіталу, тому що надлишкові кошти поточного рахунку будуть використані для купівлі нерухомості за кордоном або надання позик іншим країнам. Таким чином, рахунок руху капіталу і поточний рахунок врівноважують один одного.
