Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій.
ПІІ займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:
- прямі іноземні інвестиції – це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, шо виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;
- прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об’єктом, в який інвестовано капітал.
До складу прямих інвестицій входять:
• вкладення компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;
• реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди і не переведена прямому інвестору;
• внутрішньокорпораційні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями і філіями – з іншої.
Ознакою прямих іноземних інвестицій є те, що на їхній основі виникають тривалі ділові зв’язки між підприємствами, інвестор одержує значний вплив на ухвалення рішення підприємством, куди вкладені його засоби.
Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.
Причини експорту й імпорту прямих закордонних інвестицій дуже різноманітні. Головні – прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде приносити максимальний прибуток, скоротити рівень оподатковування і диверсифікувати ризик. Специфічні причини експорту й імпорту прямих інвестицій у значній мірі перетинаються, правда їхня відносна роль різна.
Світова практика засвідчує, що ПІІ мають низку істотних переваг перед іншими формами економічного співробітництва, особливо для країн з перехідною економікою, а саме:
● на відміну від іноземних позик і кредитів ПІІ не стають тягарем зовнішньогоборгу, а сприяють його погашенню;
● імпорт прямих підприємницьких капіталів збільшує в країні виробничі потужності;
● вони є джерелом нових технологій та передових методів управління і маркетингу, сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;
● сприяють здійсненню більш ефективної приватизації і реструктуризації економіки, створюють додаткові робочі місця, при цьому збільшуючи реальні доходи працівників;
● у країні збільшуються бюджетні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;
● імпорт прямих інвестицій стимулює конкуренцію і пов’язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);
● прямі іноземні інвестиції забезпечують найбільш ефективну інтеграцію національної економіки у світову.
Отже, прямі іноземні інвестиції є предметом тривалого інтересу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) до підприємства-резидента іншої країни (підприємства з прямими інвестиціями). Основною метою прямого інвестора є його прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде давати максимальний прибуток і диверсифікувати ризик. Міжнародне переміщення капіталу приводить до збільшення сукупного світового виробництва завдяки ефективнішому перерозподілу і використанню факторів виробництва. Держава заохочує прямих іноземних інвесторів, надаючи їм державні гарантії через страхування, виключення подвійного оподатковування, врегулювання інвестиційних суперечок за допомогою дипломатичних і адміністративних каналів.
