Приєднання до СОТ має для України стратегічне значення з точки зору двох важливих факторів: це умова для подальшої поступової, інтеграції України у європейські та світові процеси і структури, і системного реформування національної економіки згідно з принципами лібералізації та відкритості ринку. Крім того, інтеграції до СОТ -- це ознака сталого розвитку країни -- економічного, політичного, соціального.
З огляду на це, вступ до СОТ становить низку невирішених проблем, які досі гальмують розвиток економіки країни: необхідність ефективної реструктуризації промисловості і сільського господарства, підвищення стандартів виробництва та управління, налагодження нових ефективних механізмів захисту інтересів вітчизняного виробника. А це процес довгостроковий.
Вступ України до СОТ означає подальшу лібералізацію зовнішньої торгівлі, що матиме як позитивні, так і можливі негативні наслідки для економіки України. Набуття Україною членства в СОТ сприятиме зростанню реального національного валового внутрішнього продукту, збільшенню експорту української продукції, що буде пов'язано насамперед із зменшенням втрат від антидемпінгових розслідувань та послабленням тарифних бар'єрів для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки, збільшенню надходжень іноземної валюти та передбачає стабільніший курс гривні до світових валют.
Зі вступом України до СОТ буде скасовано більшість пільг на сплату ввізного мита, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Це призведе до суттєвого збільшення частки оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту (на початок 2005 року питома вага оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту становила близько 25 %). Очікується, що втрати від зниження митних тарифів будуть компенсовані завдяки збільшенню оподаткованого імпорту.
Створення однакових умов для платників податків, у свою чергу, також сприятиме покращенню інвестиційного клімату, збільшенню інвестицій та прискоренню економічного зростання. Це позитивно впливатиме на надходження у бюджет.
Отже, нині можна припустити, що за умови прийняття виважених рішень та скорочення податкових пільг, факторів, що загрожуватимуть збереженню бюджетної збалансованості не виявлено, а навпаки, вступ України до СОТ позитивно вплине на Державний бюджет, економіку України в цілому та окремі її галузі.
Основні наслідки вступу України до СОТ:
1. Інтеграція до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі.
2. Прогнозується збільшення надходжень прямих іноземних інвестицій уже упродовж першого-другого років після вступу до СОТ в 1,5-2 рази з наступним їх збереженням в обсягах більших, ніж до набуття членства у СОТ.
3. Українські виробники отримають спрощення умов доступу до ринків 148 країн-членів Світової організації торгівлі. Можна очікувати збільшення експорту продукції в обсязі 1 млрд дол. США, а при сприятливих умовах до 1,5 млрд дол. США.
4. Промислові підприємства зможуть застосувати при вирішенні торговельних спорів механізм їх урегулювання, передбачений нор-мами СОТ, що дасть можливість суттєво по-силити їх позиції в антидемпінгових та спеці-альних розслідуваннях, а також запобігти зас-тосуванню проти себе інших обмежувальних та дискримінаційних заходів.
5. Пожвавлення торговельно-економічних зв'язків не тільки з країнами Західної та Центральної Європи, а й з країнами Східної Європи та Балтії, більшість з яких 1 травня 2004 року набули повноправного членства в ЄС, має запобігти витісненню з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи.
6. Збільшаться надходження до Державного бюджету завдяки скасуванню пільг, кількісному збільшенню бази для справляння митних платежів, зростанню обсягів виробництва та активізації торговельного обороту (загальний позитивний вплив на доходи бюджету може сягнути 3-4 млрд грн).
7. Ширший вибір товарів і послуг. Завдяки збільшенню потоків іноземних товарів, послуг та інвестицій на український ринок, виробник матиме доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини, а споживач -- ширший вибір товарів, послуг і цін. Це створює умови для підвищення якості та конкурентноздатності вітчизняної продукції.
Отже, вступ до СОТ потрібний, щоб мати можливість користуватися перевагами багатосторонньої торговельної системи. Лише ставши членом СОТ, Україна зможе презентувати себе на світовій арені як надійний торговий партнер і привабливий об'єкт для інвестицій та відстоювати власні інтереси. Але треба чітко усвідомлювати, що СОТ -- лише інструмент, результати застосування якого залежатимуть від багатьох факторів, зокрема від проведення ефективного технологічного переозброєння та вдосконалення процесів управління підприємствами самими національними компаніями незалежно від термінів та умов вступу України до СОТ.[9]
Гальмування процесу вступу України до організації неминуче призведе до торговельно-економічної ізоляції нашої держави.
Потреба вступу України в СОТ спричинена також зовнішніми факторами. Нині в її межах відбувається новий раунд багатосторонніх переговорів, започаткований Конференцією міністрів СОТ у м. Доха (Катар). Результати цих переговорів визначатимуть засади міжнародної торгівлі на десятиріччя вперед, тому важливо, щоб вони враховували й інтереси України. Відстоювати свої інтереси Україна зможе лише за умови повноправного членства в СОТ.
Вступ до СОТ є дуже суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливатиме на формування ефективного ділового середовища для національних і іноземних компаній, а також на її економічний розвиток, оскільки членство в СОТ є, так би мовити, ознакою надійності, передбачуваності бізнес-середовища країни, її інвестиційного клімату,гарантуватиме захист прав інвесторів в Україні.[10]
42. Сутність міжнародного руху капіталів
Міжнародний рух капіталу (МРК):
- самоствердження капіталу як самозростаючої вартості в глобальному масштабі;
- сукупність відносин щодо переміщення капіталу в між- та над-державному1 просторі на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод;
- діалектичне поєднання процесів вилучення частини капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни (експорт) та його включення у господарський оборот іншої країні (імпорт).
Об'єктивною основою МРК є нерівномірність економічного розвитку країн, яка на практиці проявляється:
- в нерівномірності нагромадження капіталу, насамперед, в його перенакопиченні та відносному падінні норми прибутку в окремих країнах;
- у невідповідності попиту на капітал та його пропозиції в різних ланках глобального економічного середовища.
На сучасний розвиток МРК впливають:
1 У разі, якщо його суб'єктами є міждержавні та наддержавні інституції.
1) фактори економічного характеру:
- глибокі структурні зрушення як в міжнародній економіці, так і в економіці окремих країн;
- необхідність підтримки сталих темпів соціально-економічного розвитку провідними суб'єктами міжнародної економіки в умовах підвищення конкуренції на товарних ринках;
- поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;
- діяльність транснаціональних та багатонаціональних корпорацій (ТНК і БНК);
- порівняльні ризики вкладення капіталу поза національною економікою тощо;
2) науково-технічний прогрес та інформаційна революція;
3) фактори політичного характеру:
- лібералізація процесів експорту та імпорту капіталу, що має місце у межах інтеграційних об'єднань, вільних економічних і оффшорних зонах;
- політика прискореної індустріалізації в країнах "третього світу";
- політика економічних реформ в нових незалежних країнах (приватизація, підтримка малого та середнього бізнесу, стимулювання іноземних інвестицій тощо).
Світовий ринок позичкових капіталів можна визначити як механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту позичкового капіталу та його пропонування з боку позичальників і кредиторів з різних країн. Умовно його поділяють на світовий грошовий ринок і світовий ринок капіталів. Головними посередниками на світовому ринку позичкових капіталів є ТНБ, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні фінансово-кредитні організації.
На початкових етапах розвитку світового господарства вивіз капіталу був властивий для невеликої кількості промислово розвинутих країн, що здійснювали його експорт на периферію. Подальша еволюція світової економіки істотно розширила межі цього процесу: вивіз капіталу стає функцією будь-якої успішної економіки. Нині капітал вивозять і провідні промислово розвинуті країни, і середньорозвинуті, і навіть країни, що розвиваються, перш за все “нові індустріальні країни”. Серед найбільших експортерів капіталу — США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Гонконг. З усього обсягу експорту прямих зарубіжних інвестицій більше ніж 90 % припадає на розвинуті країни світу, які одночасно є й основними його імпортерами. Про це свідчить той факт, що майже 70 % загального обсягу міжнародного інвестування припадає на тріаду США — Європейський Союз — Японія.
Серед країн, що розвиваються, найбільшим регіоном розміщення іноземного капіталу є Південна і Північно-Східна Азія, а також Китай.
У 1990-ті рр. намітились високі показники активності іноземних інвесторів у країнах Східної та Центральної Європи.
Риси міжнародної міграції капіталів. Основними рисами сучасної міжнародної міграції капіталів можна вважати:
- підвищення ролі держави у вивозі капіталу;
- посилення міграції приватного капіталу між промислово розвинутими країнами;
- збільшення частки прямих зарубіжних інвестицій, що забезпечують контроль інвестора над закордонними підприємствами.
Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу через міжнародні фінансові центри. У них зосереджуються численні кредитно-фінансові установи, що обслуговують світову торгівлю і міграцію капіталів.
Для ефективного функціонування фінансового центру необхідна реалізація таких умов:
- високий рівень економічного розвитку країни, де розміщується фінансовий центр;
- активна участь даної країни у світовій торгівлі;
- наявність дієздатного ринку капіталів та ефективної банківської системи;
- лібералізація валютного і податкового законодавства;
- вигідне географічне положення та політична стабільність у країні.
Провідні міжнародні фінансові центри можна поділити на традиційні та нові, що набирають силу. До традиційних, зокрема, належать: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Токіо. Помітно утверджуються на фінансовому ринку нові центри, такі як Сингапур, Гонконг, Бахрейн, Панама, Кайманові та Антильські острови.
