Демпінг – (англ. dumping – скидання) – штучне зниження цін на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів, міжнародна дискримінація в цінах внаслідок продажу фірмою-експортером товарів на окремих зарубіжних ринках за значно нижчими ("викидними") цінами, ніж на внутрішньому, які нерідко не покривають навіть витрат виробництва та реалізації. В основі демпінгу – економічний механізм, який містить три основні варіанти дій.
Демпінг - ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику; необгрунтоване зменшення ціни нижче від рівня світової.
Види демпінгу:
- ціновий демпінг - продаж на експортному ринку товару за ціною, нижчою його ціни на національному ринку;
- вартісний демпінг - продаж товару на експортному ринку за ціною, нижчою його вартості.
Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, що хочуть заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам.
У комерційній практиці демпінг може приймати одну з таких форм:
- спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами;
- навмисний демпінг - тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін;
- постійний демпінг - постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої;
- зворотний демпінг - завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку;
- взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн за заниженими цінами товарів.
Для захисту від демпінгу держава-імпортер може впроваджувати антидемпінгове мито, що сприяє підвищенню внутрішніх цін на товар.
Для захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але і стимулювати експорт. Однією з форм стимулювання вітчизняних експортних галузей є експортні субсидії (рис. 7.5), тобто пільги фінансового характеру (безоплатні дотації, експортні премії), що надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.
По-перше, збитки, що їх зазнає фірма на зовнішніх ринках від торгівлі за "викидними" цінами, компенсуються продажем товарів на внутрішньому ринку за більш високими цінами. За наявності монопольної влади на національному ринку фірма здатна максимізувати прибутки і за низьких цін експортованої продукції. По-друге, втрати від демпінгу можуть покриватися за рахунок державних субсидій, що надаються для стимулювання експорту, пільгових банківських кредитів тощо. По-третє, відшкодування збитків і отримання прибутків відбувається після усунення із зовнішнього ринку конкурентів і завоювання на ньому монопольного становища. На практиці усі три варіанти можуть поєднуватися Розрізняють тимчасовий і постійний демпінг. За тимчасового демпінгу фірма-експортер лише на певний термін запроваджує низькі ціни для витіснення з ринку конкурента, а досягнувши мети, відновлює попередні ціни. Постійний демпінг існує, коли фірма практикує низькі ціни тривалий час демпінг найчастіше застосовують під час міжнародних економічних потрясінь, таких, зокрема, як світова економічна криза 1929-33. Нова хвиля демпінгу виникла в 70-ті, коли було висунуто офіційні звинувачення проти іноземних фірм у демпінгу. Так, японську фірму "Sony" уряд США в 1970 звинуватив у продажі телевізорів на американському ринку за демпінговими цінами. Розслідування показало, що американський споживач платив за телевізор 180 дол., а японський – 333 дол. Демпінг, переважно у прихованій формі (фінансова підтримка урядом внутрішнього виробництва), існує і в наш час. Після Другої світової війни міжнародне співтовариство в рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) повело систематичну боротьбу з демпінгом. У 1967 на конференції країн-учасниць ГАТТ ("раунд Кеннеді") було прийнято Міжнародний антидемпінговий кодекс, який надавав право країнам включати у національне законодавство статті проти демпінгу. Відповідно до міжнародних норм демпінг розглядається як монополістична діяльність, недобросовісна конкуренція і визнається протизаконною акцією. В антидемпінговому законі Австрії в 1962 вперше було визначено кількісний критерій демпінгу: експортна ціна визнавалася демпінговою за умови, що вона на 20% нижча за внутрішню ціну країни-експортера або на 8% - за світову ціну. Отже, за міжнародними нормами, демпінгом визнається продаж товару (роботи, послуги) за ціною, нижчою від ціни на внутрішньому ринку або від світових цін (за відсутності товару на внутрішньому ринку) й у разі, що така діяльність заподіює відчутної шкоди відповідній галузі країни-імпортера. Антидемпінгові заходи, санкціоновані міжнародним законодавством (зокрема положеннями ГАТТ/СОТ),передбачають спеціальне антидемпінгове мито, квотування або недопущення на внутрішній ринок товарів фірм, що практикують демпінг. Антидемпінговий тариф дає право митним органам обкладати ці фірми додатковими ми і ними зборами на суму, що дорівнює різниці між внутрішньою ціною на ринку країни-експортера і ціною, за якою товар експортується, тобто на величину демпінгових ножиць цін. Вихід українських підприємств на світові ринки, особливо в 1993-94, супроводжувався антидемпінговими процесами щодо їх товарів. Більшість із цих процесів Україна програла, що заподіяло національному експорту і загалом економіці відчутної шкоди. Причина цього – недосвідченість українських підприємців, незнання світової кон'юнктури і міжнародних правово-економічних норм. Для реалізації принципів ГАТТ/СОТ та запобігання демпінговим ситуаціям з українськими товарами, захисту торговельно-економічних інтересів. України уряд у серпні 1994 утворив Міжвідомчу комісію з питань антидемпінгових розслідувань щодо експорту товарів походженням з України. Було встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності експортно-імпортних операцій зовнішньоторговельні (контрактні) ціни мають відповідати цінам, що склалися на цей товар на ринку країни-партнера. Практикується щомісячне опублікування індикативних цін на експортну продукцію (на основні види експортних товарів), які рекомендуються для укладання угод з іноземними партнерами.
