Розвиток міжнародної торгівлі перебуває під значним впливом чинників економічного, науково-технічного, політичного характеру, що поступово трансформує її структуру як географічну, так і товарну. Друга половина ХХ ст. характеризувалася стрімкими темпами розвитку світових товарних ринків та одночасними змінами у міжнародному поділі праці. Країни-лідери світового ринку поступово переорієнтовували своє виробництво із сільськогосподарської продукції та виробів із низькою доданою вартістю на користь високотехнологічної та наукомісткої продукції, відповідно посідаючи провідні позиції на світових товарних ринках машинобудування, металообробки, хімічної промисловості. Звільнені при цьому ринкові ніші посіли країни, що розвиваються, й утворені після розпаду соціалістичної системи господарювання країни Центральної та Східної Європи, до яких належить і Україна. Однак така спеціалізація для більшості цих країн не є вигідною, оскільки не може забезпечити їм гідне місце на світовому ринку, що зумовлює низький рівень їх конкурентоспроможності [2].

Нині світова торгівля перевищила показник минулого століття більш ніж в 330 разів. Серед основних чинників стрімкого розвитку міжнародної торгівлі виділяють:

1. Поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.

2. Науково-технічна революція, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що водночас прискорило реконструкцію старих.

3. Значне збільшення (випереджаюче зростання) частки послуг (основними видами послуг у світовій торгівлі є: послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею; послуги, пов'язані з обміном технологій, торгівлі, ліцензіями, «ноу-хау»; обмін соціальними і культурними послугами; торгівля послугами, пов'язаними з міграцією робочої сили; інші види послуг (рекламні, консалтингові, агентські, адвокатські послуги, франчайзинг, тощо).

4. Активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку.

5. Регулювання (зокрема, лібералізація) міжнародної торгівлі в межах СОТ. 6. Розвиток економічної і передусім торговельної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі.

7. Здобуття політичної незалежності колишніми колоніальними країнами і їх наступний розвиток та виокремлення серед них «нових індустріальних країн», економічна модель яких орієнтується на зовнішній ринок.

8. Трансформаційні процеси у постсоціалістичних країнах, що призвело до зростання відкритості їх економічних систем.

У сучасних умовах міжнародна торгівля продовжує стрімко розвиватися, і в цьому явищі відображається подальша інтернаціоналізація світогоспо-дарських зв'язків. Це створює умови для подальшого стійкого розвитку продуктивних сил у кожній країні. Усе більш чіткою стає спеціалізація країн з виробництва певних товарів, що дозволяє збільшити обсяги виробництва й підвищити продуктивність праці.