Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність.

 Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом науково-технічної революції, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля, опосредующая рух усіх міждержавних товарних потоків, росте швидше виробництва. Згідно з дослідженнями Всесвітньої торгової організації на кожні 10% зростання світового виробництва припадає 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва. p> Під терміном В« зовнішня торгівля В» розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (Імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів. p> Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на: торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами та устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

 Міжнародної торгівлею називається оплачувану сукупний товарообіг між усіма країнами світу [1]. Однак поняття В«міжнародна торгівляВ» вживається і в більш вузькому значенні. Він позначає, наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинених країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т. п.

 Світові ціни різняться в Залежно від пори року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, укладених в певних центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів. На багато сировинні товари (зернові, каучук, бавовна та ін) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах ..

 Перед дилемою вибору зовнішньоторговельної національної політики рано чи пізно стоять всі держави. Протягом двох сторіч на цю тему ведуться палкі дискусії.

 В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість і для якого відносна вигода є найбільшою.

 Національні виробничі розходження визначаються різною наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. [2] Ефект, який чинить зовнішньої торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку зростання національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у вигляді певного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.