Контроль стану економіки, розвитку соціально-економічних процесів в суспільстві, є важливою сферою управлінської діяльності. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його значення полягає в сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесів формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках.
Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів. Вона визначає призначення і зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві. Так, розширення господарських прав підприємства, їх самостійності в здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачує зміст фінансового контролю.
Фінансовий контроль – це сукупність дій і операцій по перевірці фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.
Для здійснення фінансового контролю створюються особливі контрольні органи. Їх права, обов’язки і відповідальність строго регламентовані, у тому числі і в законодавчому порядку.
Система фінансового контролю в розвинених західних державах в цілому однотипна і включає наступні елементи:
- відомство головного ревізора-аудитора (рахункова палата) з підпорядкуванням безпосередньо парламенту або президенту країни. Головна мета цього відомства – загальний контроль за витрачанням державних коштів;
- податкове відомство з підпорядкуванням президенту, уряду або міністерству фінансів, контролююче надходження в казну податкових доходів;
- контролюючі структури у складі державних відомств, що здійснюють перевірки і ревізії підвідомчих установ;
- недержавні служби контролю, що здійснюють на комерційній основі перевірку достовірності звітної документації і законності фінансових операцій;
- служби внутрішнього контролю, основне завдання яких – зниження витрат, оптимізація фінансових потоків і збільшення прибутку.
У державах тоталітарного типу форми організації і мета фінансового контролю підпорядковані інтересам правлячої адміністрації. Державний контроль носить глобальний і повсюдний характер і переслідує часто фіскальні цілі.
У країнах з перехідною економікою, економіко-правова організація фінансового контролю має специфічні риси. Такі держави поступово створюють правову основу для організації фінансового контролю:
До складу органів, що здійснюють фінансовий контроль в Україні входять:
- Рахункова палата Верховної Ради України;
- Контрольно-ревізійна служба;
- Державне казначейство;
- Державна податкова служба;
- Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;
- Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
- Аудиторська палата і аудиторські фірми ;
- Державний митний комітет;
- Інші.
Світова спільнота на основі багаторічного досвіду розробила основні принципи організації фінансового контролю. До них відносяться такі універсальні принципи:
- незалежність - не враховуються матеріальна чи моральна
зацікавленість перевіряючого;
- гласність- результати перевірок публікуються для широкого загалу;
- превентивність – фінансовий контроль має попереджувальний характер;
- дієвість – за результатами контрольної перевірки завжди вживаються відповідні заходи;
- регулярність - контроль проводиться з певною періодичністю;
- об`єктивність – контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства;
- всеохоплюючий характер – при можливості фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності.
Фінансовий контроль як область контролю, зв’язана з використанням вартісних категорій, має певну сферу застосування і відповідну цільову спрямованість. Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях і ланках економіки.
Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові (вартісні) показники як прибуток, доходи, податки, рентабельність, собівартість, оборотні кошти, відрахування на різні цілі і фонди. Ці показники мають синтетичний характер, тому контроль за їх виконанням, динамікою, тенденціями охоплює всі сторони виробничої, господарської і комерційної діяльності об’єднань, підприємств, установ, а також механізм фінансово-кредитних взаємозв’язків.
Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції тощо).
Основні завдання фінансового контролю:
- сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів;
- забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами;
- виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;
- сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;
- забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів та інші.
3.5.2.Види, форми і методи фінансового контролю
Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський.
Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють державні органи законодавчої і виконавчої влади і спеціальні державні органи контролю. Він направлений на об’єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підлеглості. Суб’єктами загальнодержавного фінансового контролю є: ВРУ, КМУ, НБУ, Рахункова палата, МФУ, Державний департамент фінансового моніторингу, Державна податкова служба, Державна КРС, Державне казначейство України, Державна митна служба, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, а також дирекції державних цільових фондів тощо.
Затвердження правових основ місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад за вирішення місцевих справ дають підстави для виділення такого виду фінансового контролю як муніципальний. Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької і виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи.
Об’єктом муніципального контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.
Відомчий фінансовий контроль здійснюють контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств, відомств, концернів і інших органів управління. Його об’єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ. Функціями відомчого фінансового контролю є: перевірка законності господарських і фінансових операцій; контроль використання матеріальних і фінансових ресурсів; перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей; правильність постановки бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності; проведення перевірок на підвідомчих підприємствах і в організаціях.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій і установ (бухгалтерії, фінансові відділи, служба фінансового менеджера), а на приватних підприємствах їх власниками. Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій). У акціонерних підприємствах внутрішньогосподарський контроль здійснюють контрольно-ревізійні комісії.
Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитися групами фахівців, які створюються при комітетах Верховної Ради, комісіях рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах. Він полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи окремих груп громадян.
Незалежний(аудиторський) фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми і служби. Аудит – це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється на комерційних основах. У 1993 р. в Україні був прийнятий закон «Про аудиторську діяльність», який визначає правові основи здійснення аудиторської діяльності і направлений на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.
Аудиторська перевірка здійснюється незалежними особами- аудиторами або аудиторськими фірмами. Сертифікацію і ліцензування аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата. Аудит може бути обов’язковим і ініціативним.
По сферах фінансової діяльності фінансовий контроль можна умовно розділити на: бюджетний, податковий, валютний, кредитовий, страховий, інвестиційний, контроль за грошовою масою.
По формах проведення фінансовий контроль залежно від часу його здійснення поділяється на:
- попередній;
- поточний;
- наступний.
Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів доходів і витрат установ і організацій, проектів бюджетів, текстів договірних угод, засновницьких документів. Таким чином, він сприяє запобіганню неправильному, нераціональному витрачанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також негативних фінансових результатів в цілому. Ця форма фінансового контролю дозволяє попередити порушення законів і нормативних актів.
Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення господарсько-фінансових операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. Ця форма фінансового контролю полягає в системному факторному аналізі діяльності підприємств і організацій. Велике значення поточний фінансовий контроль має в знаходженні внутрішньогосподарчих резервів зростання накопичень. Він проводиться повсякденно фінансовими службами для виключення порушень фінансової дисципліни.
Наступний фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської фінансової звітності після закінчення звітного періоду. Призначений він для оцінки результатів господарської діяльності і ефективності здійснення фінансової стратегії. Подальший фінансовий контроль взаємопов’язаний з попереднім контролем, що базується на ньому.
По методах проведення фінансового контролю, тобто прийомах і способах його здійснення, розрізняють: перевірки, обстеженняі, ревізії, нагляд, спостереження (моніторинг).
- Перевірка проводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і витратних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни і намічаються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.
- Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок – по ширшому колу показників, і визначає фінансове положення суб’єктів господарювання, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводиться шляхом ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним.
- Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи, дотриманням законодавства по фінансових питаннях, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, витрат, привласнень і крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізії бувають:
- комплексні, які охоплюють всі сторони діяльності підприємства;
- часткові (охоплюють лише її окремі сторони);
- тематичні ревізії (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);
- планові і позапланові;
- суцільні і вибіркові ревізії (залежно від повноти залучених документів).
По характеру матеріалу, на основі якого проводяться ревізії, вони поділяються на документальні (перевірка достовірності звітних документів і записів в облікових регістрах) і фактичні (перевірка наявності грошових коштів і матеріальних цінностей в натурі).
За наслідками проведеної ревізії складається акт, на основі якого розробляються заходи, направлені на усунення виявлених недоліків.
- Нагляд проводиться контролюючими органами за економічними суб’єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і контролюється дотримання ними встановлених правил і нормативів.
Моніторинг – система заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового контролю, що пов’язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень. Це, наприклад, постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики і фінансовим станом підприємства – клієнта; неефективне використання отриманої позики і зниження платоспроможності може привести до зміни умов кредитування, вимоги дострокового повернення позики.