Фінансова політика - сукупність методологічних принципів, практичних форм організацій і методів використання фінансів , спрямованих на досягнення ефективності у мобілізації, розподілі і використанні фінансових ресурсів суспільства з метою виконання державою її функцій, поставлених цілей і конкретних завдань.
Вона дозволяє з'єднати воєдино можливості управління (регулювання з боку держави), які притаманні фінансам, з конкретними формами і методами роботи установ управління фінансової системи.
Зміст фінансової політики визначається:
- відповідною теоретичною базою і розробленими на її основі концепціями, регулюючою роллю держави в області фінансів.
- розробкою основних напрямів і цілей у досягненні макроекономічних показників, що забезпечують збалансованість доходів і витрат держави на поточний період і перспективу.
- здійсненням практичних заходів щодо реалізації цих цілей усією сукупністю фінансових інструментів і державних інститутів.
Фінансова політика є складовою частиною економічної політи¬ки держави. її реалізація відбувається у процесі фінансового прогнозу¬вання й планування, фінансового управління і фінансового контролю.
Фінансова політика показує саме суб'єктивний характер функціону-вання фінансів. Механізм функціонування фінансів, організація фінан¬сових відносин та процес формування і використання фінансових ре¬сурсів відбуваються не механічно самі по собі: їх організовують відповідні суб'єкти, люди, що керуються чинниками політичного, соціального й екологічного характеру.
Фінансова політика спря¬мовує організацію фінансових відносин на поєднання різноманітних власних і загальносуспільних інтересів, які відбивають інтереси окре¬мих партій і владних структур суспільства, інтереси центральних та місцевих установ влади й управління, інтересів різних верств населен¬ня держави.
Суб'єктом реалізації фінансової політики є фінансові установи. Об'єктом фінансової політики є процес формування фінан¬сових ресурсів, їх розміщення і використання. Засобом реалізації фі¬нансової політики служить фінансовий механізм.
Реалізація основної мети фінансової політики - забезпечення необхідними фінансовими ресурсами соціально-економічного розвитку суспільства - досягається її кількісними і якісними характеристиками.
Основні складові фінансової політики держави такі:
1. Бюджетна політика - діяльність державних органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання державного бюджету країни з метою забезпечення соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави. Бюджетна політика виражається у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів та використанні їх на різні потреби держави (включно з податками і податковими пільгами, санкціями, бюджетними стимулами у вигляді дотацій та субвенцій), визначенні джерел фінансування бюджетного дефіциту, принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи тощо.
2. Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення частки податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення сприяє зростанню або спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики.
3. Грошово-кредитна політика - комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредитного ринків, наприклад, регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці, забезпечення своєчасних розрахунків шляхом регламентації функціонування банківської системи та стабільності грошового обігу через управління емісією, розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ із фізичними особами у різних сферах їх обслуговування тощо. Основні складові грошово-кредитної політики: емісійна, цінова, валютна та безпосередньо кредитна політики. Грошово-кредитна політика забезпечує економіку повноцінною та стабільною національною валютою, регулює грошовий обіг відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання за низького рівня інфляції і безробіття та сприяє залученню кредитних інституцій до фінансування інвестиційних проектів.
4. Завдяки митній політиці держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи систему митних платежів або певний митний режим. Митна політика може реалізовуватися у формі протекціонізму (політики, спрямованої на захист та стимулювання розвитку вітчизняної економіки) і вільної торгівлі (політики, спрямованої на скасування обмежень у сфері зовнішньоекономічної діяльності) з використанням тарифних інструментів регулювання.
5. Боргова політика передбачає систему дій та заходів щодо уникнення і врегулювання боргових проблем держави, забезпечення чи відновлення її платоспроможності та отримання максимального ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Боргова політика визначає межі та умови державного запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також порядок і механізм погашення боргу.
6. Головне завдання інвестиційної політики полягає у створенні привабливого інвестиційного середовища для пожвавлення інвестиційної діяльності та нарощування обсягів інвестицій у національну економіку. У випадку активної інвестиційної політики держава широко застосовує усі можливі прямі методи регулювання, і доволі часто сама стає безпосереднім інвестором. За реалізації пасивної інвестиційної політики максимальна свобода і самостійність суб' єктів господарювання під час формування власної інвестиційної політики лімітується державою через податкову, амортизаційну, грошово-кредитну політику, систему пільг та санкцій, які мають бути адекватними інвестиційній політиці.
Крім перерахованих вище самостійних складових, фінансова політика поєднує певні напрями державної діяльності у галузі страхування, соціальній сфері, сфері фінансового ринку та ін.
Фінансова політика у сфері фінансового ринку відображається у прийнятті законодавчих та нормативно-правових актів щодо фінансових питань діяльності учасників ринку, регулюванні випуску та обігу фінансових активів, створенні системи захисту прав інвесторів і здійсненні фінансового контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку.
Фінансова політика держави в галузі страхування полягає у законодавчому та нормативно-правовому регулюванні страхової діяльності, залученні страхового ринку до вирішення важливих фінансових питань соціального страхування, створенні цільових резервів для компенсації неспроможності окремих страхових компаній виконати зобов'язання за договорами страхування життя, здійсненні державного нагляду за фінансовою діяльністю страховиків.
Фінансова політика у соціальній сфері визначається державним нормативно-правовим регулюванням соціального страхування, встановленням та затвердженням розмірів страхових внесків, видів та розмірів соціальних виплат, обов'язкових вимог щодо створення страхових резервів, здійсненням фінансового контролю за дотриманням законодавства та нагляду за діяльністю державних цільових фондів.
