Дієслово (рос. глагол) – самостійна частина мови, що означає дію, стан істоти чи предмета як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також в окремих формах – роду й числа. Відповідає на питання що робити? що зробити?
У систему дієслова входять такі форми:
а) неозначена форма ( інфінітив) : прочитати, написати, затвердити, виконати;
б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, прочитав, підписав би, прочитав би, підпиши, прочитай;
в) дієприкметник: правлячий, прогнозуючий, працюючий, мобілізуючий, створений;
г) дієприслівник: читаючи, прочитавши, виробляючи, відпочиваючи;
д) безособові форми на -но –то: прочитано, підписано, виконано, відкрито, збито, перекрито.
Усі дієслівні форми мають доконаний (писати, друкувати, складати) або недоконаний вид (написати, надрукувати, скласти) , є перехідними (побудувати завод, написати лист) чи неперехідними (ходити, дякувати) .
Основна синтаксична функція дієслова – присудок.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФОРМ ДІЄСЛОВА У ДОКУМЕНТАХ
Використовуючи в документах дієслова, слід враховувати такі особливості :
1. У документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми: домінувати, активізувати, регламентувати, пропонувати.
2. Для ділових паперів характерне використання нейтральної форми інфінітива на -ти (виступати, вимагати, погоджувати, складати) . Варіанти форми інфінітива на -ть (писать, виступать, забезпечувать) вживаються лише в усному мовленні та художній літературі . Для ділових паперів вона не прийнятна.
Неозначена форма дієслова в адміністративному й законодавчому різновидах найчастіше виступає на означення неминучості , обов’язковості дії : Обов’язок кожного громадянина України – поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй у нашій багатонаціональній державі .
3. Найбільш поширеною дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості , які вживаються у першій або третій особі : ми вимагаємо, дирекція звертається, фірма пропонує, приймальна комісія працює.
4. Дієслова теперішнього часу вживаються на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов’язковість виконання дії : Нарада розпочинається о 10 годині ; Конференція завершує роботу завтра.
5. Помилковим є вживання форм давноминулого часу: проект узгодили були – проект узгодили.
6. Дієслова недоконаного виду у ділових паперах, як правило, позначаються складеними (аналітичними) формами: буде розпочинатися (замість розпочинатиметься) , будемо перераховувати (замість перераховуватимемо) , буде забезпечуватись (замість забезпечуватиметься) . Проста (синтетична) форма недоконаного виду переважає у всіх стилях окрім офіційно-ділового та наукового.
7. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: виконаємо, сплатимо, профінансуємо. Доконаний вид у ділових паперах твориться за рахунок префіксаці ї : завідувати, запроектувати.
8. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові ( іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовленні . У писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловлюванню категоричного характеру (доручити, звільнити, призначити) .
Менш категоричними є безособові форми на -но, -то. Вони констатують факт і застосовуються в різних інструкціях, статутах та ін. (заборонено, прийнято, недопустимо) .
9. Для офіційно-ділового стилю характерні переважно прості форми першої особи множини наказового способу: проголосуймо, виконаймо, напишімо (складена: давайте проголосуємо, давайте виконаємо) . У російській мові форми першої особи множини наказового способу можуть бути простими і складеними: бежим, встанем, летим. Складена утворюється за допомогою частки давайте: давайте смотреть, давайте писать, давайте прочитаем. Українській мові подібні форми невластиві .
10. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є. Іноді , під впливом російської мови, замість форми є у ролі зв’язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися вживається зі значенням «з’являтися, примарюватися, снитися».
11.Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува (-юва) і -а (-я): витискувати і витискати, витягувати і витягати, доповнювати і доповняти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Перші варіанти використовуються в офіційно-діловому та науковому стилях, другі – частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.
12.Помилковим є вживання слова пробачитися у першій особі . Не слід говорити пробачаюсь. Краще вжити дієслово у другій особі : пробачте, прошу пробачення, вибачте, прошу вибачення.
13.Порушенням норми є неправильне вживання особових закінчень: боряться (замість борються), сміяться (замість сміються), біжуть (замість біжать) .
14.Чергування постфіксів -ся, -сь у дієсловах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності .
Перед наступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлюся з документацією. Перед голосним слід уживати форми на -сь: двері відчинились одразу.
15.Неприпустимим є використання у ділових документах короткої форми дієслова 3- ї особи однини: знає – зна, буває – бува, питає – пита, співає – співа, виглядає – вигляда. Перші варіанти є стилістично нейтральними, другі належать до розмовних форм, що вживаються у розмовному мовленні та художніх текстах. В усіх інших стилях вживається лише повна форма: повідомляє, доручає, зазначає, вимагає тощо.