Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
У частині 1 статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні е лише одна - українська. Важливість цієї статті полягає в тому, що вона дає чітку орієнтацію суспільству (організаціям, установам, громадським товариствам, іншим суб'єктам) у розв'язанні мовних проблем та напряму мовного будівництва, У частині 2 цієї статті розкривається зміст терміна „державна мова” як такої, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя і на всій території України забезпечується державою. Забезпечення функціонування української мови мало б відбуватися законодавчими (закони України, нормативні акти), економічними (обов'язкове державне фінансування), державно-ідеологічними (утвердження загальнолюдських цінностей) та Іншими засобами. До державного забезпечення можна також віднести практичну діяльність органів виконавчої влади.
Така норма об'єктивно підтверджена особливостями етнічного складу населення України. При розробці цієї норми законодавець виходив з того, що українці є корінним етносом України та мають кількісну перевагу на всій її території, крім Криму. Тому природно, що роль державної мови в Україні виконує одна мова - українська, (відповідно до перепису 2001 р. в Україні проживало 37,5 млн. українців, що становить 77,8% загальної кількості населення держави).
Частина 3 статті 10 унормовує використання в Україні російської мови та мов національних меншин і визначає співвідношення у зобов'язаннях держави щодо забезпечення функціонування української мови як державної та російської і мов інших національних меншин, визначаючи, що Україна гарантує, тобто створює відповідні умови для реалізації мовних потреб росіян та інших, національних меншин. Ця ж частина статті 10 виділяє російську мову як мову найчисленнішої національної меншини.
Створюючи відповідні умови, забезпечуючи виконання заходів, держава повинна дотримуватись міжнародних вимог щодо забезпечення прав національних меншин. „Разом з тим особи, які належать до національних меншин, зобов'язані інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне володіння державною мовою” та „...охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх”.
Частина 4 статті регулює сприяння держави у вивченні мов міжнародного спілкування - найбільш поширених у світі та закріплених у міжнародному праві офіційних і робочих мов ООН. Стаття 10 Конституції України, а також правові норми щодо мовних прав громадян, відображені в статті 11,12 Основного Закону, є правовою основою мовного законодавства України.
Застосування мов в Україні базується також на таких міжнародно- правових актах: Загальна декларація прав людини; Конвенція ООН про права дитини; Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права; Рамкова Конвенція про захист національних меншин, європейська хартія регіональних мов або мов меншин.
Аналіз статті 10 Конституції України дає підстави стверджувати, що вона гарантує забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії різних етносів, які проживають в Україні, підтримання атмосфери толерантності, довіри й поваги у взаєминах між ними. Норми, закладені у цій статті, є демократичними нормами і відповідають усім міжнародним стандартам.
У згаданих уже статтях Конституції України закладені підвалини і в загальному плані сформульована суть мовної політики нашої держави, Але, на жаль, поки що положення цих статей залишаються декларацією, бо належним чином ще не підкріплені механізмом, який би їх привів у дію. Потрібні законодавчі та нормативно-правові акти, створені на новій основі.
