1.Складові і теоретичнеобґрунтуванняекономічногорозвитку
2. Фактори зростання національної економіки
3. Наслідки економічного зростання та його коливання в різних фазах економічного циклу
4. Досвід національних економік світу в питаннях забезпечення економічного зростання
1. Складові і теоретичнеобґрунтуванняекономічногорозвитку
З переходом до оброблювального типу господарства відбувається прискорене нарощування створених людиною засобів виробництва, за допомогою яких вона перетворює навколишнє середовище, пристосовуючи його для задоволення власних потреб. Разом з тим, нагромаджуються негативні явища, які посилюють ентропійні (руйнівні) процеси у навколишньому природному середовищі.
Вивчаючи теорію та сьогодення економічного розвитку, необхідно аналізувати його різні аспекти – як прямі, так і побічні. Економічна наука виділяє базові складові економічного розвитку – природу, працю, капітал, інформацію, підприємницькі здібності та інше. Охарактеризуємо деякі з них.
Природна складова – основа економічного розвитку. Проте її роль та напрямки опосередкованої участі постійно змінюються. Так, наприклад, вугілля для промислового виробництва вперше почало видобуватися у 20-х рр. XVIII ст. З часом людина стала використовувати нові паливно-енергетичні можливості природних ресурсів. Тому, наприклад, XX ст. стало епохою нафти і атому.
Основоположник “енергетичної економіки” С. Подолинський визначав за основу існування людства сонячну енергію, стверджуючи, що енергетичнийеквівалент має у собі все, що створено людиною, а тому кількість сонячної енергії характеризує розвиток життя на Землі.
Цей напрямок науки був розвинутий у працях представників Римського клубу, став обґрунтуванням ідей про “золотий мільярд” та “нульовий розвиток”.
До показників економічного розвитку і зростання відноситься діяльність (праця) людини. Людина має власну природну основу, що генерує активність за всіма напрямками.
Капітал, як необхідний фактор суспільного виробництва, людина створила у матеріально-речовій формі, яка досягнула найбільшого розвитку в “індустріальному” суспільстві. Згодом капітал посилив своє спрямування у фінанси та інформацію, що відображає реалії “постіндустріального суспільства” і “віртуальної економіки”.
В економічній науці використовуються близькі поняття: економічне зростання, економічний розвиток та економічний прогрес. Різниця між економічним зростанням та економічним розвитком наступна: економічне зростання має переважно кількісні параметри визначення, а економічний розвиток – якісні. Економічний прогрес – узагальнююча категорія, яка включає в себе не тільки економічні і соціальні показники ефективності, але й інші, що визначають загальну спрямованість людської цивілізації.
Теорія Г. Мюрдаля розділяє категорії “економічне зростання” і “економічний розвиток” наступним чином – існування першого не означає наявності другого. Економічний розвиток сприймається тільки на основі економічного зростання, що супроводжується покращанням рівня життя більшості населення країни.
Така концепція взята за основу Програми розвитку ООН, що трактує людський розвиток як процес розширення можливостей вибору. Введений у 1990 р. в рамках зазначеної Програми індекс людського розвитку (ІЛР), який орієнтується на вищевказану концепцію, базується на трьох показниках: рівні життя, очікуваній тривалості життя та інтегральному показникові рівня освіти.
З часом пріоритету серед факторів економічного розвитку набуваєлюдський капітал, під яким розуміють суму навичок, вмінь та здібностей конкретної людини або спільноти.Завдяки теорії людського капіталу інвестиції в людину стали розглядатись як фактор економічного зростання більш важливий, ніж типові капіталовкладення. В окремих випадках високорозвинутий людський капітал може компенсувати недостатність фінансового капіталу.
Розрізняють кілька моделей перехідної економіки, які забезпечують економічне зростання:
-шокової терапії – Російська Федерація, Польща, Україна;
- ринкового соціалізму – Китай, В’єтнам;
- державно-корпоративної буржуазної трансформації з варіантами “оксамитової революції” – Чехія, Угорщина.
Особливо цікаві реформи так званої економічної модернізації, які з 1978 р. проводяться в Китаї. Реформування власності першочергово відбулось у аграрному секторі, малому бізнесі та торгівлі. Більшість великих промислових об’єктів перебувають у державній власності. Водночас триває їх акціонування.
За теорією людського капіталу, розвиток – це не просто підвищення темпів економічного зростання, а інвестиції в людський капітал та посилення соціально-економічної ефективності. Таке трактування економічного розвитку спрямовує економічні результати діяльності на розвиток людини.
В основі сучасної неоінституціональної теорії економічного розвитку знаходиться врахування сукупності суб’єктів, чиї дії здатні забезпечити довгострокове зростання. При цьому економічний прогрес доповнюється зовнішнім середовищем, здатним сприяти його повній реалізації.
Теорія економічного зростання в останні роки отримала розвиток в напрямку ендогенного зростання, яке пов’язує цей процес з інституційними, міжнародними та іншими факторами.
2. Фактори зростання національної економіки
Під економічним зростанням розуміють повторення виробництва з року в рік у більших масштабах. Закон зростання потреб визначає потребу безперервного виробництва. Виробництво повинно весь час функціонувати. Цей процес називається відтворенням.
Розрізняють 3 варіанти відтворення:
-просте – виробництво продовжується в незмінних розмірах;
- розширене (прогресивне) – повторення виробництва з року в рік кожного разу в більших масштабах (цей процес називається економічним зростанням);
- звужене (регресивне) – скорочення виробництва (цей процес називається стагнацією).
Для національної економіки оптимальним варіантом є розширене відтворення (економічне зростання).
Фактори економічного зростання складають три основні групи:
-фактори пропозиції – фізичні можливості зростання економіки (природні і трудові ресурси, технології, обсяги капіталу);
- фактори витрат усіх суб’єктів – податки на доходи, відсоткові ставки, ціни, виробничі потужності;
- фактори ефективності – виробнича (економне використання ресурсів) та розподільча (виробництво найбільш цінних для суспільства товарів і послуг).
Є два способи впливу на економічне зростання:
-екстенсивне – через нарощування кількості виробничих ресурсів;
- інтенсивне – шляхом підвищення ефективності використання наявних ресурсів.
В реальності ці способи співіснують в конкретній національній економіці. Якщо домінує інтенсивний, відбувається:
-використання новітніх технологій;
- розвиток наукоємних галузей і виробництв;
- удосконалення засобів праці та підвищення кваліфікації робочої сили;
- прискорення науково-технічного прогресу.
При домінуванні екстенсивного типу:
-застосовуються традиційні управлінські методи;
- активно розвиваються галузі, які використовують традиційні технології та механізми організації виробництва;
- відбувається кількісне нарощування виробничих факторів і тільки епізодичне впровадження сучасних технологій.
3. Наслідки економічного зростання та його коливання в різних фазах економічного циклу
Економічне зростання для розвинених країн ринкової економіки має як позитивні , так і негативні наслідки.
Позитивні наслідки:
1. Підвищення рівня життя населення.
2. Покращання умов праці, техніки безпеки, більше можливостей для розвитку освіти, культури та ін.
3. Підвищення загального рівня доходів.
4. Вирішення проблеми захисту навколишнього середовища через часткове вдосконалення засобів виробництва.
Негативні наслідки:
1. Відсутність гарантій для працівників, які мають певні знання та досвід, через швидке старіння навиків по мірі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
2. Промисловий шум, транспортні пробки, забруднення навколишнього середовища, порушення архітектурних комплексів населених пунктів.
3. Задоволення несуттєвих потреб при зростанні загрози економічної кризи.
4. Наявність проблеми бідності, яка не вирішується через економічне зростання, оскільки в основному це проблема розподілу, а не виробництва.
Економіка розвивається циклічно. Економічний цикл – це підйоми та спади економічної активності, що чергуються протягом кількох років. Економічні цикли розрізняються тривалістю та інтенсивністю, але всі вони мають одинакові фази:
-пік – стан повної зайнятості, виробництво працює на повну потужність, але рівень цін підвищується, а зростання ділової активності припиняється;
- спад – скорочення промислового виробництва, ВВП, зайнятості і попиту;
- рецесія – найнижча точка спаду;
- підйом – пожвавлення виробництва і сукупних валових інвестицій, підвищення рівня зайнятості населення.
В залежності від тенденцій зміни національного доходу, виділяють основні типи економічного зростання:
-постійне зростання;
- нерівномірне зростання;
- коливання – зміна росту спадом в процесі економічного розвитку.
Залежно від тривалості виділяють цикли:
-столітні – характеризують тенденції і зміни найважливіших явищ у економіці за 100 років;
- довгохвильові – визначають тенденції економічних зрушень за декілька десятиліть (п’ятдесятирічні цикли відомі як хвилі Кондратьєва);
- великі – 8 – 10 років;
- малі (або цикли Китчина) – 2 – 3 роки.
При виявленні сутності економічних циклів застосовують три основні підходи:
-цикл розглядається як зовнішнє явище відносно економічних систем;
- цикл вивчається як внутрішнє явище, притаманне системам;
- цикл розглядається як поєднання внутрішнього стану та зовнішніх факторів, які стихійно або випадково проявляються при переході від однієї фази розвитку до іншої.
До зовнішніх (екзогенних) чинників відносяться відкриття природних родовищ, наукові та технічні відкриття, динаміка населення, міграція та інше.
До внутрішніх (ендогенних) чинників відносяться коливання споживчого та інвестиційного попиту.
Зовнішні чинники створюють початкові імпульси циклу, а внутрішні – перетворюють ці імпульси у фазові коливання.
Мета державного антициклічного регулювання – досягнення та підтримка економічної стабільності у суспільстві.
