13. Економічний район – це географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв’язки і нерозривно пов’язана з іншими частинами СТПП. Завдяки ТПП між різними частинами країни розвиваються міжрайонні економічні зв’язки, посилюється процес спеціалізації окремих частин країни на виробництві продукції, що надходить в обмін. Тобто розвивається товарне виробництво, яке веде до спеціалізації території, розвитку допоміжних та обслуговуючих галузей, формування економічних районів.
14. Типи ер. Галузеві – для вивчення особливостей розміщення та розвитку окремих галузей, є частиною загальних (інтегральних) економічних районів. Інтегральні: макро – в межах кількох адміністративних областей, з метою розмежувати великі ТВК для визначення напрямів їх розвитку та вдосконалення, використовуються для довгострокового планування РПС та формування загальнодержавних зон виробництва, тут розвиваються допоміжні та обслуговуючі галузі; мезо – одиниця адміністративно-територіального поділу країни, основа – ТПП, використовуються для середньострокового планування; мікро – пов’язані з низовим а-т поділом країни, основні галузі – рослинництво, тваринництво та місцева промисловість, використовуються для поточного планування.
15. Сучасна мережа ер: Донецький (Д, Л); Придніпровський (Дн, З, Кір); Східний (П, С, Х); Центральний (Київська, Черкаська, м. Київ); Поліський (Вол, Ж, Р, Чернігівська); Подільський (Він, Т, Хм); Причорноморський (АРК, М, О, Хер, м. Севастополь); Карпатський (Зак, Льв, І-Ф, Чернівецька).
